У вулиці і Нацбанку боліла голова

Причини тривіальні. Податківці заходилися перевіряти порядок валютних операцій, встановлений Нацбанком, в момент, коли у обмінників на довір’ї (так у народі називають обмінні пункти, що працюють за агентськими угодами) не було навіть генеральних ліцензій нового зразка. Є підозра, що перевірку призначали ду-у-у-же політично помірковані люди. На таку ліцензію мають право небанківські установи, які відкрили рахунки у комбанках для контролю за обмінними операціями. А заразом виконали ще низку жорстких вимог, за невиконання яких світить або штраф на суму незаконної операції, або й небо у клітинку.

Для обмінних пунктів, які працюють практично «у тіні», це такий собі ультиматум. Ні для кого не секрет, що, встановлюючи курс обміну, скажімо, 5,30 — 5,31 гривні за американський долар, вони гребують сплатою податку у Пенсійний фонд, привласнюючи скуплену «зелень». Навіть курсова різниця між купівлею і продажем американського долара у 6 пунктів не означає, що обмінник торгує за правилами, як це роблять комерційні банки. Через мізерну рентабельність валютообмінних операцій банки недовго сумували, що за них узявся приватний бізнес. До речі, відколи це сталося, АППБ «Аваль» жалівся: істотні коливання на рахунках Пенсійного фонду не дозволяють їх використовувати, а пенсії стали головним болем людей похилого віку.

Збої в роботі обмінних пунктів відмовилися коментувати у прес-службі НБУ. Нашвидку опитані представники комерційних банків також запевняли, що процес купівлі-продажу готівки їхніми структурами триває як завжди. На вулиці у це не повірили, підспудно передчуваючи зле. І вулиця не помилилася.

У середу Міністр фінансів Ігор Юшко сповістив громадськість, що секвестр держбюджету може відбутися, поки що він торкнувся інвестиційних програм, але...

Минулого тижня ваш оглядач писав про те, що усі проекти бюджетів, у тому числі сімейних, якщо вони не збалансовані, загрожують перманентним дефіцитом. Не заробивши коштів на автомобіль, відпочинок в Ялті і дублянку, ви від чогось відмовляєтеся. Або ж купуєте замість автомобіля — велосипед, відпочиваєте — на селі у матері, а дружині замість дублянки даєте поради вдягатися тепліше.

На яке обрізання видатків державного бюджету наважиться Міністр фінансів, сказати важко. Уряд стверджує, що бюджетна дірка сягне двох мільярдів гривень, а вулиця — не менш як 11! І має на те підстави, про що свідчать розміри податкового недобору і не включених у загальний фонд бюджету доходів у вигляді зовнішніх позик та приватизаційної виручки. Отже, минулий тиждень пройшов під знаком пошуку грошей — в парламенті, уряді, на вулиці.

Комерційні банки, як вже зазначалося, більше турбують проблеми на ринку безготівкового долара: він є головним індикатором курсоутворення в країні. Розуміють це і на вулиці, де за звичкою перераховують 165 гривень мінімальної зарплати, які уряд закладає в проект бюджету, за курсом американського долара. На результат дивляться зневажливо: якщо в Європі повінь здатна змити курс євро, то в Україні навіть цей мізер може поглинути бюджетна діра.

На міжбанківському валютному ринку кредити невідчутно дешевшали і зміцнювалася гривня. Лише після того, як її перетравлять на фінансовому та товарних ринках, частка їх може стати рятівними ліками для вулиці. Отже, нескоро. І лише за умови, якщо економічне зростання не вщухне, як осіння мжичка. Адже коли цього року економіка не вийде на очікуване зростання валового продукту, урядові доведеться знову розраховувати лише на посилення фіскального тиску.

Але віра у дієві ліки від безгрошів’я не зникала. Неухильно зростає балансовий і статутний капітали комерційних банків. Попри дефляцію найпотужніші з них нарешті розкрутилися для кредитування реального сектору економіки, а не лише торговельних операцій. Щоправда, їхні пропозиції з рефінансування інвестиційних проектів не перевищили навіть мільярда гривень. Але річ не в тому: на пріоритети дефіциту немає, бюджет — дефіцитний. А новий механізм з рефінансування є цілком розумний і цивілізований спосіб емісії грошей Центральним банком для вирішення першочергових потреб економіки. Ризикований — так, адже кредити видаватиме Нацбанк комерційним банкам під 8 відсотків на 3 роки. Зате не менш ефективний, ніж скупівля доларів на міжбанківському ринку, бо комбанки видаватимуть позики виробникам, а не продавцям продукції. На міністерському рівні подібні схеми кредитування себе не виправдовують, про що свідчать мізерні закупівлі урядом зерна під заставні ціни. Але це не означає, що ми сидітимемо без хліба, як не сиділи без доларів під час вимушеного «антракту» обмінників.

Упродовж тривалого часу Нацбанк продавав долари винятково за 5,3315 і купував за 5,3285 гривні за долар, демонструючи тим самим бездоганну роботу механізму курсоутворення, скерованого на стабільність. Думалося: і комерційні банки ситі, і валютні резерви цілі, навіть зростають. А вулиці грошей не вистачає — і пістрявіла вона здебільшого політичними гаслами.

Про економічну ситуацію доповідав уряд в парламенті. Якщо не брати до уваги очікувану бюджетну дірку, то підстав для девальвації гривні немає. Попри теорії про шкідливість дефляції, економіка таки поволі зростає. А позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу робить честь економіці, галузі якої на 80 відсотків залежать від імпорту енергоносіїв. Слава Богу, торгувати навчилися. На цьому тижні Держкомстатистики повідомив, що за 8 місяців обсяги роздрібної торгівлі зросли на 15,5 відсотка, проти і без того вдалого для торгівлі минулого року, — до більш як 24 мільярдів гривень.

Довготривале зниження цін на ринках товарів і послуг змусило багатьох експертів прогнозувати їхнє подорожчання у жовтні. Потенційний інфляційний сплеск (різке підвищення температури на ринку товарів і послуг) деякі члени уряду і відомі банкіри прогнозували ще на початку року, натякаючи вулиці на можливе знецінення гривні. Але то виявилося штормом у склянці води. Проте тепер люди прислухалися до експертів, бо промислові та оптові ціни на товари і послуги зростали ще у серпні, коли була зафіксована дефляція. Бо близько 80 відсотків зовнішньоторговельних контрактів спираються на американський долар, а його курс погрозливо загойдався на міжнародних біржах. Бо страхові і транспортні компанії світу, в тому числі й українські, ухиляючись від банкрутства, вже підняли свої тарифи, провокуючи зростання цін на товари й послуги. Бо через бюджетні проблеми болить голова не лише на вулиці. На минулому тижні продовжували сперечатися головний фінансист країни Ігор Юшко і головний банкір Володимир Стельмах. Предмет суперечки — 700 мільйонів гривень. На переконання Міністерства фінансів, Нацбанк має перерахувати їх у доходну частину бюджету на рік наступний. А Нацбанк запевняє, що не матиме ніяких доходів через довготривалу дефляцію, яка звела нанівець доходи від розміщення цінних паперів.

Виявляється, у вулиці і Нацбанку — схожий головний біль.