Скільки не повторюй слово «революція», від цього жити солодше не стане

Що ж відбулося 16 вересня? Акція «Повстань, Україно!» пройшла нечисленними мітингами у найбільших містах України. Похід під стіни президентської адміністрації завершився спробою пікетування будинків органів державної влади. Правоохоронці намети прибрали - виконали рішення Шевченківського суду столиці. Наша газета надрукувала і заяви з цього приводу, і пояснення Центру громадських зв’язків Міністерства внутрішніх справ України.

А тому сьогодні спробуємо проаналізувати те, що відбулося, і зрозуміти, що нас очікує найближчими днями.

Мені вдалося побувати там, де формували свою колону комуністи. У розмові з автором цих рядків один із депутатів зізнався, що вони розраховували насамперед на киян. Але, за всіма ознаками, розрахунок виявився неточним. Отож у колоні зібралося від 5 до 7 тисяч громадян з різних регіонів України.

Безперечно, головний мотив присутності на акції -низький рівень життя. Однак цікаво інше. Хоча й немає людям, чим платити за квартири, вони не пошкодували останніх гривень, щоб приїхати до столиці. Зрозуміло, це право кожної людини використати свої гроші на ту чи ту справу. Але є водночас над чим подумати ідеологам подібних акцій.

На Європейській площі червоні прапори влилися в озеро інших кольорів. Учасники акції — кілька десятків тисяч громадян, серед яких переважали літні люди.

Головний девіз - відставка Леоніда Кучми з посади Президента України і дострокові вибори нового глави держави. Однак ніхто не дав відповіді на запитання: що далі?

На Європейській площі на східцях Українського дому зібралося четверо лідерів електоральних симпатій. Боротьба проголошувалася з владою, однак створювалося враження, що йде негласне змагання за першість на майбутніх президентських перегонах. Зокрема, між Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко. Особливо було це помітно, коли їхні прихильники починали скандувати імена своїх «вождів».

З другого боку, учасники акцій не почули нових пропозицій щодо перебудови Української держави.

Опозиціонери відмовилися виконати рішення Шевченківського суду Києва, однак акція пройшла без ексцесів. Хоча, підозрюю, хтось сподівався на сутички з правоохоронцями. Можливо, саме тому намети на вулицях Інститутській, Шовковичній та Лютеранській прибрали о 4-й ранку, коли місто спало.

Спроба перенести епіцентр боротьби за владу до Верховної Ради закінчилася невдачею : більшість представників парламентських фракцій не погодилася зібратися на позачергове засідання. Як зазначив Голова Верховної Ради України Володимир Литвин у розмові з журналістами, ВР не приймала рішення про проведення акції.

Президент України Леонід Кучма, у свою чергу, заявив, що акція, яка пройшла 16 вересня, — свідчення демократії в Україні.

Народ

Можливо, мені й закинуть, що я відриваю учасників акції від інших громадян. Однак не треба забувати, що в Україні проживає 48 мільйонів людей. Доки немає розробок соціологів, не поспішатимемо з висновками. Але нагадаю, і про це ми писали в попередньому матеріалі: лише 10 відсотків опитаних підтвердили готовність узяти участь в акції. А якщо врахувати ймовірну похибку, то й виявиться, що революційної ситуації в Україні немає.

Наступний тиждень у Верховній Раді — пленарний. Отож можна очікувати нових спроб опозиції внести до порядку денного питання про вересневу «революцію» в Україні. А вони цього й не приховують. Понад те, обіцяють привести людей під стіни парламенту з метою тиску на «несвідомих» народних обранців.

Тобто можна прогнозувати, що сесійний тиждень може бути втрачений для законодавчої роботи. Хоча сьогодні вкрай потрібні закони, які поліпшили б насамперед податковий клімат, потрібно приймати бюджет наступного року. Власне, парламентські методи боротьби з владою опозиція демонструвала не раз.

Недаремно ж Голова Верховної Ради Володимир Литвин висловив застереження з цього приводу: «Але, прагнучи великих потрясінь, можна втратити й Україну».

Свого часу ми написали, що спекотне літо закінчиться холодним душем осені. Прикро, що наш прогноз здійснюється. І не тільки щодо окремих політиків. На жаль, «революційна» осінь може пролитися холодним душем і на голови громадян — платників податків, які так і не дочекаються потрібних законів.

Спрацьовує принцип: що гірше, то краще? Але ж скільки не повторюй слово «революція», солодше жити від цього не стане. Як кажуть сусіди-росіяни: «Хрен редьки не слаще».