23 вересня Полтава святкує День міста. Із своєї більш як 1100-ї історії останні одинадцять літ, роки незалежності, наповнені новим змістом. Про це розмова нашого кореспондента Григорія Гриня з народним депутатом України від 145-го виборчого округу Полтави Анатолієм КУКОБОЮ.
— Яким був для розвитку міста період становлення нашої держави, з його проблемами та негараздами, особливо в галузі економіки?
— Дуже складним. Проте одинадцять років, що минули, стали для Полтави періодом оновлення, важливим етапом. Це яскраво видно на прикладі будівельного комплексу та житлового будівництва. Житловий фонд міста зріс на третину. Запроваджувалися сучасні, передові технології, нові концепції містобудування. Полтава забудовується за новим генеральним планом міста. Ми першими в Україні розробили зонінг-план Полтави, тобто правила її забудови з урахуванням особливостей територій. Було чітко визначено історико-архітектурну частину міста та розроблено заходи з її збереження.
Гордістю полтавців стала програма відродження міста як духовного та культурного центру України. Реконструйовано численні пам’ятки архітектури, історії та культури, садово-паркової культури, музеї, міський будинок культури. Збудовано наукову бібліотеку імені Івана Котляревського на вісімсот тисяч томів, бібліотеку для юнацтва, галерею мистецтв. Розвинулася мережа закладів для оздоровчої та спортивно-масової роботи.
Значно оновилася матеріальна база освіти, культури, охорони здоров’я. Середні школи розміщено в нових або реконструйованих приміщеннях. У Полтаві всі школи мають комп’ютери. Успішно реалізується програма «Рік школи. Рік учителя». Питаннями розвитку юних обдаровань опікується Фонд захисту і підтримки талановитих дітей. Академічного чи університетського статусу набули вищі навчальні заклади, їх перелік значно поповнився. Нещодавно почав діяти Полтавський факультет Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого.
Відкрито більше двадцяти закладів охорони здоров’я. Серед них — три поліклініки для дорослих, унікальне поліклінічне відділення дитячої міської лікарні, дитяча стоматологічна поліклініка, центр мікрохірургії ока, центр клітинної та тканинної трансплантації, амбулаторії й медичні пункти в селищах міста. Замінено парк санітарних машин на станції швидкої допомоги. У співпраці з «Південмашем», Львівським автозаводом та шведською фірмою «Бусмаркет свіден» оновили тролейбусний і автобусний парки.
Значних змін на краще зазнало комунальне господарство міста. Зокрема, реконструйовано всі основні магістралі, збудовано 25 кілометрів нових доріг. Споруджено два сучасні підземні переходи в центрі міста. Стали до ладу 13 кілометрів тролейбусних ліній, шляхопровід у Яківцях, реконструйовано міст через Ворсклу, завершується газифікація міських околиць. Щороку виконуються значні обсяги робіт із благоустрою, ремонту доріг, житлового фонду. Під постійним контролем міської влади — підготовка комунального господарства до осінньо-зимового періоду, будівництво і ремонт об’єктів водо-, тепло-, газо-, енергопостачання.
Запроваджені й здійснюються соціальні програми. Найважливіші з них — «Полтавська родина», «Житло — полтавцям» та «Житло — військовим». Своєчасно і в повному обсязі виплачують пенсії, соціальну допомогу. Є пільги для найменш захищених громадян — ветеранів, інвалідів, чорнобильців, багатодітних сімей. Полтава вийшла на друге місце в Україні за кількістю введеного пільгового житла на душу населення, а кожна четверта квартира, збудована в Україні за програмою «Житло — військовим», — наша, полтавська.
— Сильна соціальна політика можлива лише за умови динамічної роботи виробничого сектору економіки, насамперед, промисловості. Як розвиваються полтавські підприємства?
— Промислові підприємства Полтави забезпечують щорічний приріст обсягів виробництва. А це — основа формування бюджету, заробітна плата полтавців, відтак, і поліпшення їхнього добробуту. Ми постійно тримаємо руку на пульсі промисловості, допомагаємо колективам. Зокрема, приймаємо від підприємств у комунальну власність житло, об’єкти комунального та соціально-побутового призначення. Таким чином, вивільняються обігові кошти, які спрямовуються на розвиток виробництва.
— Які основні проблеми стоять нині перед органами влади, суспільством, державою в цілому?
— Сьогодні найскрутніша ситуація — в економіці. На цьому завжди наголошував і наголошую з першого дня своєї роботи в парламенті. Боротьба з бідністю залишиться гаслом, якщо ми не проведемо податкову реформу, не створимо режим максимального сприяння вітчизняній економіці. Якщо цього не станеться, не допоможуть і соціальні програми. Негайного здійснення вимагає пенсійна реформа. Вона покликана забезпечити гідне життя і нинішнім пенсіонерам, і майбутнім.
Чимало проблем накопичилося і в сфері бюджетної політики. Досить сказати, що їх поки що не розв’язав і Бюджетний кодекс, прийнятий Верховною Радою попереднього скликання. Всупереч Конституції, місцевий бюджет як формувався, так і формується за залишковим принципом, зверху донизу. Найважливішим завданням органів влади всіх рівнів вважаю підвищення життєвого рівня людей, їхнього добробуту. А для цього потрібна нова якість законотворчого процесу, адже люди чекають від нас не кількості прийнятих документів, а реальної зміни якості життя.
— Які, на вашу думку, перепони існують на шляху розвитку міського самоврядування?
— Проблем надзвичайно багато. Насамперед — чітке розмежування повноважень і відповідальності між органами виконавчої влади: органами місцевого самоврядування. Друге — матеріальна і фінансова база місцевого самоврядування, достатня для здійснення цих повноважень. Третє — гласність і прозорість у діяльності рад, їх підзвітність і підконтрольність територіальним громадам.
Ми ще маємо доволі колізій у чинному законодавстві, що вносить багато неузгоджень і дублювань. Це стосується, наприклад, повноважень місцевих державних адміністрацій щодо бюджету, фінансів, управління майном, використання земель, які повторюються у Законі «Про місцеве самоврядування в Україні». Обласна, районна, міська, сільська, селищна ради за чинним законом мають однаковий статус, хоча раніше в законі був поділ на базовий та регіональний рівні місцевого самоврядування.
Треба домогтися, щоб усі ці неузгодженості були враховані і під час обговорення концепцій адміністративно-територіальної реформи, і в новій редакції Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».
Незважаючи на прийняття Бюджетного кодексу, не зникли й проблеми міжбюджетних відносин. Окремі його складові вимагають змін, конкретизації, методологічного забезпечення. Необхідно на законодавчому рівні розширити фінансові можливості місцевих бюджетів для повнішого забезпечення видатків місцевого самоврядування. Відчутним гальмом для розвитку та самостійності місцевих бюджетів є і чинна податкова система.
— Що треба зробити, аби усунути ці негативні чинники?
— Перші кроки в цьому напрямі зроблено. Вже під час першої сесії Верховної Ради нового скликання я вніс низку конкретних пропозицій. Зокрема, поставив вимогу, щоб при розгляді проекту Основних напрямів бюджетної політики та проекту Державного бюджету на 2003 рік у центрі цих документів були обсяги і цільові призначення державних субвенцій. Адже саме вони на сьогодні є гарантом фінансового забезпечення конституційних норм, прав і пільг, встановлених державою її громадянам. Наступного року планується розширити перелік видатків за рахунок державних субвенцій і переведення їх у розряд адресних допомог громадянам.
У зв’язку з цим особливої ваги набуває визначення переліку всіх без винятку гарантованих державою пільг, у тому числі й за професійною ознакою, в сумі відповідних цільових державних субвенцій. Я вніс до парламенту законодавчу пропозицію щодо забезпечення декретованих категорій хворих безплатними ліками за рахунок державних субвенцій у повному обсязі реальних потреб на їх придбання.
Для повнішого забезпечення соціальної сфери коштами запропонував наступного року збільшити частку місцевих бюджетів у консолідованому Державному бюджеті до п’ятдесяти відсотків із відповідним збільшенням нормативів бюджетної забезпеченості.
Враховуючи досвід минулих років, запропонував заборонити після затвердження бюджету вводити в дію нові нормативно-правові акти, які призводять до зменшення доходів бюджету або збільшення не підкріплених коштами видатків. Як відомо, порушення цього принципу спричиняє розбалансованість бюджету, погіршує соціально-економічну ситуацію, призводить до заборгованості за бюджетними зобов’язаннями, в тому числі й із заробітної плати.
Негативно позначаються на організації виконання бюджету обмеження щодо перегляду місцевих бюджетів і необхідних для цього розмірів перевиконання доходної частини. З урахуванням практичного стану виконання місцевих бюджетів у поточному році запропоновано на наступний рік зменшити допустимий термін перегляду бюджетів до шести місяців, а відсоток перевиконання надходжень — з п’ятнадцяти до п’яти. Врахування цих пропозицій у відповідних законах і нормативних актах дасть можливість органам місцевого самоврядування проводити ефективнішу, гнучкішу й цілеспрямованішу соціальну політику.
— Анатолію Тихоновичу, ви особисто задоволені підсумками п’яти місяців, які минули після виборів?
— Важко дати однозначну відповідь, адже це ще малий термін для якихось узагальнень. Але головне для себе я можу визначити твердо. Як і обіцяв полтавцям, місто напризволяще не залишив. Завдяки наданим мені громадою та чинним законодавством повноваженням і правам, беру постійну участь у роботі органів місцевого самоврядування, в зібраннях міського активу, засіданнях міськвиконкому, апаратних нарадах тощо. Як і раніше, часто буваю на новобудовах, підприємствах, у трудових колективах. Це допомагає мені твердо тримати руку на пульсі життя міста, вирішувати завдання його соціально-економічного розвитку, реалізовувати започатковані плани і програми, накази виборців.
— Як ви оцінюєте стан справ у Полтаві за першу половину року?
— У цілому я назвав би ці результати обнадійливими. Підсумки свідчать про помітне просування в здійсненні наших прогнозних цілей. У соціальному аспекті слід відзначити скорочення заборгованості із заробітної плати в більшості галузей економіки і відсутність її в бюджетній сфері. Помітно стабілізувалася ситуація на ринку праці. Порівняно з першим півріччям минулого року чисельність безробітних зменшилася на 32 відсотки. В середньому по місту щомісячно реєструвалося понад тисячу вільних робочих місць. Більшість промислових підприємств, точніше 62 відсотки, працюють прибутково. Особливо обнадійливим є стан справ з виробництвом товарів народного вжитку, адже із зростанням товарообігу (на 19 відсотків) рівень виробництва товарів народного споживання є показником підвищення купівельної спроможності населення. Обсяги виробництва цих товарів збільшилися на 42 відсотки, динамічно працював будівельний комплекс.
Однак викликає занепокоєння стан справ на підприємствах видобувної промисловості, яка є одноосібним лідером і за обсягами виробництва, і за відрахуванням коштів у бюджети всіх рівнів. Це єдина галузь, що планує зниження обсягів виробництва. Якщо торік частка підприємства «Полтавагазвидобування» в загальних обсягах виробництва становила 60 відсотків, то нині вона знизилася до 44. У поточному році підприємство планує знизити обсяги виробництва на 182 мільйони гривень. Для порівняння — це майже третина вартості продукції, виробленої полтавцями в першому півріччі. Така ситуація — наслідок загального стану справ у галузі в державі.
— Чи скоро ми відчуємо на собі позитивні зміни?
— Свято — це добра нагода озирнутися назад, підбити підсумки, щоб ще активніше рухатись уперед. Полтава розвивається динамічно, живе повнокровним, багатогранним життям. Все це разом узяте переконливо засвідчує: ми не стоїмо на місці, а динамічно рухаємося вперед завдяки спільним зусиллям полтавської громади. І наш внесок у відродження України стає щороку дедалі вагомішим.
