Неважко було помітити, що прокуратура часів Михайла Потебенька з самого початку розслідування справи Гонгадзе «робила крен» у бік чисто кримінальної версії вбивства (якісь фінансові борги, кримінальні авторитети...). Навіть побіжний погляд на інформацію півторарічної давності Михайла Потебенька парламенту наштовхує на підозру, що слідство чомусь не влаштовувала версія зведення рахунків з журналістом Гонгадзе за його журналістську позицію. Недарма у виступі з парламентської трибуни у січні 2001-го тодішній Генпрокурор чимало уваги приділив висновкам про політичну малозначущість публікацій покійного, про допити високопоставлених фігурантів «касетного скандалу», котрі, за словами Потебенька, заперечили будь-яку причетність до зникнення Гонгадзе, а самі плівки майора Мельниченка назвали «фальшивкою».
Днями на прес-конференції в УНІАН генеральний секретар міжнародної організації «Репортери без кордонів» Робер Менар сказав: «Яке покарання понесуть ті, хто навмисно затримував розслідування справи, можна буде судити про серйозність намірів влади розвивати демократію». До того ж, як було сказано, суспільству не потрібні «стрілочники» (мав на увазі затримання прокурора Таращанського району С. Обозова та слідчого С. Белінського за підозрою у підробці протоколів огляду місця, де було знайдено «таращанське тіло»).
На думку генсека «Репортерів без кордонів», наказ про затягування із розслідуванням справи міг надійти від найвищих силових чиновників, зокрема, і від самого екс-генпрокурора Михайла Потебенька. «Репортери без кордонів» беруться зробити все можливе для з’ясування істинної ролі екс-генпрокурора у цій справі.
Отож, якщо вже шукати сенсаційні нотки в останніх новинах з прокурорських уст (про них йшлося у попередньому коментарі на цю тему), то не лише у несподівано блискавичному старті розслідування справи «фактично з нуля» і досягненні стовідсоткового результату за допомогою... тієї самої вітчизняної експертної установи, яка два роки поспіль чомусь не проявляла такої рішучості. Тим паче мати вбитого журналіста щойно заявила на прес-конференції, що не вірить результатам попередніх експертиз і наполягає на проведенні нової за участю французького експерта, рекомендованого їй організацією «Репортери без кордонів». Очевидний «плюс» нинішнього слідства, від якого, хочеться вірити, не відштовхнуть новини на зразок активізованої останнім часом інформації про такі собі кримінальні «загони смерті», якими нарекли, зокрема, запідозрені у численних вбивствах київську і харківсько-донецьку банди. Участь у першій високопосадових міліцейських осіб з Києва, а в другій — дев’яти колишніх співробітників міліції — швидше, підстава для висновків про політичний характер виконаних убивцями-«орлами» вироків, аніж про «чистий кримінал» (це на випадок, якщо відрізання голови Гії виявиться справою їхніх рук...). Не спростовує, а підсилює політичну версію і сенсаційна заява народного депутата Юрія Кармазіна про звернення до нього електронною поштою начебто одного з семи «орлів»-убивць, у котрого є відрізана голова «таращанського трупа» і відеозаписи останніх чи то годин, чи то хвилин життя Гонгадзе.
Крен і аванси генеральних
І це справді сенсаційно — нові керівники Генпрокуратури заявляють про долучення до справи свідчень майора Мельниченка. У відповідь на скептичні заяви самого екс-майора стосовно перспективи швидше політичної, а не правової оцінки його доказів, Генпрокуратура не менш сенсаційно пристає на умову допиту М. Мельниченка поза межами України і днями звертається до міністерства юстиції США з відповідним проханням. Можна уявити, який поштовх отримає політична версія, коли свідчення екс-майора виявляться вагомими і переконливими. На прес-конференції генеральний секретар «Репортерів без кордонів» Робер Менар підтвердив, що справді під час зустрічі з Святославом Піскуном йшлося про розслідування прокуратурою політичної версії вбивства Георгія.
Не можна не помітити, що з приходом С. ПІскуна прокурорська влада демонстративно намагається змінити тон розмов і з депутатським корпусом, і з іншими громадянами (принаймні з тими, хто домагається свого). Пригадаймо, як півтора року тому Баганець в офіційній відповіді відмовляв Мирославі і Лесі Гонгадзе визнати їх потерпілими у справі, а тим паче видати довідку про смерть чоловіка чи сина. Більше того, цинічно пропонував поховати труп невстановленої особи і дати розписку, що вони не матимуть претензій, коли виявлять Георгія живим. А нині, як «бальзам на рану» — Генпрокурор навіть сам робить спроби добитися до греко-католицького кардинала Гузара з турботою про поховання журналіста за християнськими традиціями.
Звідси ж — з правил хорошого тону та демонстрації дотримання законності — і миттєве допущення до справи француза Робера Менара — представника Мирослави і Лесі Гонгадзе (уже «казочок» про правові перешкоди через чуже громадянство пана Менара нам не розповідають). А оцінімо реакцію прокурорського відомства на «пробний камінь» голови Тимчасової депутатської слідчої комісії Г. Омельченка, який привселюдно сказав, що в США брав свідчення в екс-майора Мельниченка за згодою (домовленістю) із заступником Генпрокурора! Незважаючи на певне спростування самого В. Шокіна про таку угоду (зробимо скидку на «обов’язок посади»), реакцію слід вважати суперпозитивною — головне, що отримані депутатом в США свідчення і заяви українських громадян долучено до справи.
Зрозуміло, що всі ці, перепрошую, аванси довіри до дещо оновленого прокурорського відомства, додають віри і оптимізму українському суспільству, якщо слідство у справі Гонгадзе доможеться правдивих відповідей на не менш важливе: «хто і за що».
Нині дуже показовою буде реакція Генпрокуратури на пропозицію пана Менара надати юридичної сили в Україні результатам «французької експертизи», проведеної «у відповідності з питаннями, які поставить Леся Гонгадзе». Самої експертизи ще не було — є, як сказав пан Менар, домовленість з українською Генпрокуратурою про її проведення. На прес-конференції не раз наголошувалося: багато що може прояснити саме експерт міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів», який 2—6 жовтня у Києві ознайомиться з попередніми експертизами «таращанського тіла» та проведе ще одну експертизу, на якій і наполягає мати журналіста. Зокрема, він має сказати, чи були проведені на належному рівні попередні експертизи «таращанського тіла». «Це наш експерт», якого залучає організація за власні кошти. «Я маю повну довіру до цього експерта», — сказав пан Менар, додавши: «Ми матимемо всі гарантії серйозності роботи, яку він проведе».
Якщо обидва генеральні (прокурор і секретар) справді порозумілися, то на нас найближчим часом можуть очікувати важливі новини про затягнуту в часі справу Гонгадзе. Принаймні на це не раз і багатозначно натякав на прес-конференції один з генеральних.
