Хоча намети все ще вважаються «незаконною архітектурною формою в заповідній зоні», учасникам цьогорічної акції протесту все-таки пощастило більше, ніж під час минулих аналогічних подій. Реконструйований майдан Незалежності вже не обнесено глухим парканом, і його територія стала доступною для проведення мітингів. Цим «монументальним прогресом» і скористалися організатори заходів у рамках «Повстань, Україно!». І позавчора, і вчора тут продовжували мітингувати представники опозиції та їхні палкі прихильники.
Будь-яке одноманітне дійство, навіть обставлене «гарячими» гаслами та закликами, може обриднути. Але, схоже, позиція самої влади перешкоджає цьому «природному процесові». Спалах цікавості і пожвавлення в лавах протестантів викликала відмова Президента зустрітися з групою народних депутатів, які мали передати йому вимоги Всеукраїнських народних зборів від 16 вересня, а також пояснення цього рішення з уст Віктора Медведчука. Таким «інформаційним приводом» лідери опозиції на мітингах не знехтували... і ще раз запевнили, що продовжуватимуть акції до переможного кінця.
Крім уже відомих закликів, протестне багаття підтримують провідні українські телеканали. Ефір перетворився на викривлене дзеркало, і це помічають навіть ті, хто просто з «цікавості прийшов послухати, що кажуть Юля, Мороз чи Симоненко». Наприклад, днями канали «продублювали» пікантний сюжет про пікет членами організації «Молодь — надія України» офісу партії «Батьківщина»: десяткові молодиків начебто не заплатили по 25 гривень за участь у заходах 16 вересня. Скривджена «надія» поквапилася винести «матеріальний збиток» на люди — через «альтернативні» телеоб’єктиви. Популярність цього сюжету в «незалежному» ефірі промовиста вже сама по собі, однак прес-служба «Батьківщини» пояснила для легковірних: «Організований пікет є свідомою провокацією, яка має за мету дискредитувати акцію «Повстань, Україно!».
Відома позиція голови Держкомінформу Івана Чижа: він «задоволений рівнем і об’єктивністю висвітлення опозиційних виступів на телебаченні». Однак комісія з журналістської етики рішуче не поділяє цю задоволеність і констатує брутальні порушення журналістських етичних норм у висвітленні останніх подій. Про найперший обов’язок журналіста нагадує і голова профільного парламентського комітету Микола Томенко, який укотре закликав об’єднати зусилля проти свавілля влади та протистояти цензурі. Та, на жаль, мужності і професійної чесності журналістськими дипломами не передбачено. Вони або є ознакою характеру, або...
Між іншим, 23 вересня на засіданні колегії Держкомінформу передбачається затвердження остаточного варіанта проекту державної програми «Журналіст». Затвердити можна. Але чи витягне вона наш фах з кривого задзеркалля ефіру та слухняних газетних сторінок?
