П’ятниця, 13-те — в такий день може статися що завгодно! Але організатори фестивалю «ProSto rock 2002» вирішили випробувати долю. І не прогадали: публіка не побоялася ні магії, ні погоди й заповнила столичний стадіон «ЦСК».
Якщо будь-який фестиваль на 75 відсотків залежить від складу учасників, то шалений успіх «ProSto rock’у» був забезпечений наперед. На п’яту річницю наймасштабнішого рок-фестивалю країни запросили тринадцятку найРОКовіших команд з усього СНД: «Мумій Троль», «Океан Ельзи», «ВВ», «Braіnstorm», «Zемфіру», «Сплін», «Бі-2», «Чичерину», «Скрябіна», «Танці Мінус», «Бєлкі», «Нічних снайперів» і «Таліту Кум».
Фортуна була вочевидь на боці фестивалю — стояла на диво хороша погода. Свято розпочалося з виступу менш популярних і поки що мало відомих українській публіці гуртів: «Таліти Кум», «Нічних снайперів» та «Бєлків». Це — для розігріву. Та завести публіку вдалося не одразу: друга година дня, народу мало, на самий початок прийшли або найпалкіші фани, або ті, хто хотів «бачити все», за що віддали по 30 гривень. Утім, коли Кузьма зі «Скрябіна» співав: «Не стидайся — то твоя земля! Не стидайся — то Україна!» — люди почали потихеньку підспівувати. На вихід Юлі Чичериної публіка реагувала жвавіше. Коли співачка зауважила, що на стадіоні «ЦСК» панує справжнє спекотне літо, усі радісно підхопили ці слова. А як оголосили виступ «ВВ», стадіон вибухнув шквалом шалених оплесків. На цю мить там уже зібралися понад 20 тисяч чоловік. Градус емоцій наростав, публіка вітала «Танці Мінус», «Сплін», «Бі-2» та «Zемфіру», заради якої сюди прийшла чверть присутніх. Потім на нас чекав основний сюрприз: латвійська команда «Braіnstorm», відома у нас своєю піснею «May be». Лідер гурту розвіяв міф про повільність прибалтів, виробляючи на сцені такі викрутаси, що йому позаздрив би й Олег Скрипка. Вивчаючи на ходу англійські слова, весь стадіон жваво підспівував, і ніхто вже не сумнівався у штормовитості колективу з Латвії. Після цього впевнено почуватися на сцені могли тільки справжні улюбленці народу — гурт «Океан Ельзи». З появою Славка Вакарчука з публікою коїлося щось неможливе. Цей виступ можна назвати вершиною усього фестивалю. Шикарний салют, як завжди, означав кінець виступу «Океану» і початок фінального акорду «ProSto rock’у 2002» — появу «Мумій Троля». Так довго його чекали, але не отримали того, на що сподівалися, бо Ілля Лагутенко заспівав три пісні, посміхнувся лукаво, як чеширський кіт, і... зник! Але навіть йому не вдалося зіпсувати враження від концерту.
«ProSto rock 2002» довів, що ми можемо організувати чудовий фестиваль, де всім буде комфортно, де не валятимуться порожні пляшки та молоді люди напідпитку, де ми зможемо пишатися українською музикою, і це не заважатиме нам любити музику гостей.
