Три роки тому українська та зарубіжна преса із захватом писала, що на багатьох митних переходах нашої держави ефективно діють автотермінали. Особливого розголосу в друкованих та електронних засобах масової інформації набуло відкриття автотермінала «Шегині», а згодом автопорту «Краковець—Глонік», які було споруджено в рамках популярної на той час програми розбудови кордону України, а також Закону України про спеціальну економічну зону «Яворів». Нині в сучасних, споруджених за найвищими європейськими стандартами, автотерміналах тихо й безлюдно...

А все починалося чудово

Із введенням в дію автотерміналів удалося розвантажити міжнародну автомагістраль Львів—Варшава, вщент запруджену вантажівками та легковиками, створити понад 200 нових робочих місць для мешканців прикордонного міста Мостиська, селища Краковець та навколишніх сіл. Значні кошти надходили і до державного бюджету, бо щодоби автопорти могли перепустити кілька сотень автомобілів.

Великі зручності мали автоперевізники. Одне слово, на україно-польському кордоні було створено сучасну інфраструктуру європейського рівня. Автотермінали стали візитною карткою України. І аж ніяк не випадково один з ініціаторів їх створення — президент Асоціації підприємців Мостищини, депутат Львівської обласної ради третьої каденції Богдан Турчин за успіхи в розбудові прикордонної інфраструктури, зокрема спорудження автотермінала «Шегині», нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, визнаний одним із переможців номінації «Краща людина року», а весь комплекс споруд шегинівського автотермінала було висунуто на обласний конкурс «Краща будова року».

Однак і коштували ці європейського зразка споруди чимало. На будівництво автотермінала «Шегині» витрачено понад 11 мільйонів гривень, ще більш як 5 мільйонів — було взято під кредит у Західноукраїнському комерційному банку на розбудову інфраструктури. Велику суму грошей витрачено і на спорудження автотермінала автопорту «Краковець—Глонік»: інвестовано понад 15 мільйонів гривень, у тому числі близько 10 мільйонів іноземним інвестором.

Проте об’єкти були того варті.

Згадаймо, як за участю президентів Польщі та України під гучні фанфари відкривали автотермінал у Краковці. Великі зручності з’явилися у прикордонній смузі, зрештою, введення в дію нового водогону дало можливість забезпечити цілодобово водою весь комплекс пункту пропуску «Краковець». До того ж було споруджено сітку електромережі, очисні споруди, встановлено телефонний та опто-волоконний зв’язок, обладнано сучасні автозаправні станції. Все це дало змогу надавати автоперевізникам всебічну допомогу, поповнювати державний бюджет. Тільки за п’ять місяців поточного року держава отримала понад 300 тисяч гривень податків різних рівнів. Істотне і таке доповнення: з початку 2002 року потік автотранспорту збільшився майже втричі, і становить три тисячі транспортних засобів.

Важливо й те, що за час роботи автотерміналів у львівській прикордонній смузі їх обслуговуючий персонал набув досвіду з організації оформлення автотранспорту і вантажів на рівні європейських вимог, з’явилося сучасне технологічне обладнання. Під пильним оком відеоспостереження цілодобово перебувають усі службові приміщення автотерміналів, що унеможливлює заволодіння транспортними засобами сторонніми особами, викрадення вантажів тощо.

Дивне рішення Кабміну

Так уже влаштована людська психологія, що до зручностей усі швидко звикають. Запитайте будь-кого, чи стане він носити відрами воду з криниці, коли в хаті водопровід. Звичайно, ні! Але не так сталося з шегинівським та краковецьким автотерміналами, коли їх уже почали сприймати як щось належне і невід’ємне.

Розпорядженням Кабміну України від 7 червня ц. р. фактично було закрито, буцімто з метою поліпшення умов, перетинання Державного кордону вантажними автотранспортними засобами. Оте «поліпшення» полягало в тому, що контроль і оформлення вантажів дозволялося здійснювати в пунктах пропуску.

Щоправда, через десять днів Державний комітет у справах охорони Державного кордону України, Державна митна служба України та Міністерство транспорту України видали наказ, який визначав, що за наявності згоди перевізника контроль і оформлення вантажів можна здійснювати і в прикордонних автотерміналах. Проте постає цілком логічне запитання: хто виявлятиме таке бажання, коли відповідні служби вже здійснюють контроль і оформлення документів у пункті пропуску? Отже, таке несподіване двояке рішення породило чимало нерозв’язаних проблем.

Безлюдно нині у просторих залах автотерміналів, бо не зі своєї, а з урядової волі залишили робочі місця сотні працівників...

Пересвідчитись у тому, чи створено належні умови перетину кордону, ми вирішили самі. Картину побачили невтішну. Просто неба на кордоні, як і колись, встановлено кілька вагончиків, біля яких збираються чималі черги людей, котрі очікують оформлення переїзних документів. Нікуди сховатися від спеки, бо поруч із не пристосованими до роботи тимчасовими вагончиками нема навіть навісів. А що буде восени і взимку? Ніде сховатися від холоду, обігрітись. Безперечно, такі незручності викликають чимало нарікань не тільки з боку автоперевізників, а й обслуговуючого персоналу.

Дивує і те, що підписане кабмінівське розпорядження з’явилося на світ без участі місцевої влади, представників автотерміналів та експертів. Мало того, не було проведено комплексної оцінки діяльності автотерміналів, не зроблено економічних розрахунків, не передбачено можливих негативних наслідків.

Безумовно, що такі «вольові» заходи з боку високих урядових та державних посадовців не сприяють поліпшенню та оздоровленню інвестиційного клімату, підривають довіру інвесторів, у тому числі іноземних, до нашої держави. Адже в спорудження деяких автотерміналів вкладено значні кошти іноземців. Зокрема, Краковецький було збудовано завдяки турецьким інвестиціям.

Проведені поспіхом оргзаходи спричинили багато скарг вітчизняних та українських автоперевізників. Про це відверто говорили журналістам керівники автотерміналів. Суть нарікань зводиться до того, що водії вантажівок, які перетинають державний кордон, не мають елементарних побутових умов, не вирішено питання з паркуванням та технічним обслуговуванням автотранспорту, охороною, телефонним зв’язком тощо. Диво та й годі: невже знову повертаємось до старих часів?

...Однак керівництво автотерміналів у ситуації, що склалася, не очікувало з неба манни небесної — надіслало скаргу до Кабміну на ім’я самого Прем’єр-міністра Анатолія Кінаха.

Буквально через кілька днів із кабмінівського секретаріату, із сектору попереднього розгляду службової кореспонденції та моніторингу проходження нормативно-правових актів надійшла невтішна повчальна відповідь. У ній державні посадовці повідомили, що надісланий до уряду лист повертається без розгляду, бо, мовляв, заявники порушили вимоги пунктів 1 та 2 розділу ХІІ Постанови Кабміну від 5 червня 2000 року № 915 «Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України» і додали витяг з тексту згаданої постанови. В ньому детально розписано, хто має право звертатися до уряду, і то лише «з питань, що потребують вирішення Кабінетом Міністрів». А оскільки адміністрація автотерміналів до цього переліку не входить, то й нема чого турбувати поважних урядовців.

Ось така, як то кажуть, вийшла петрушка. Мовляв, пишіть нам листи дрібним почерком: ми їх читаємо, але не розглядаємо. З достовірних джерел довідалися, що з цим питанням до Кабміну мають намір звернутися керівники місцевої влади та народні депутати України.

Залишається сподіватися, що у столичному Києві приймуть справедливе, мудре і виважене рішення й автотермінали знову запрацюють на повну потужність. Але наразі, як полюбляє висловлюватися екс-президент нашої держави Леонід Кравчук: «Маємо те, що маємо». Автотермінали заморозили влітку. І невідомо, коли вони відтануть...

Василь ТАРЧИНЕЦЬ, заслужений журналіст України.