Звернення до Прем’єр-міністра України Анатолія Кінаха

Шановний Анатолію Кириловичу!

Звернутися до вас мене спонукали численні листи ветеранських організацій, пенсіонерів та інвалідів щодо намірів уряду замінити пільги, передбачені законодавством для ветеранів, адресною допомогою, в яку, як заявляють автори звернень, ніхто не вірить, або призупинити їх надання законом про Державний бюджет, як це було у 2000—2001 роках.

У зверненнях із болем і тривогою ідеться, що за умов постійного зростання цін і тарифів на товари першої потреби, житлово-комунальні й телефонні послуги, проїзд у міському транспорті, падіння купівельної спроможності гривні ці наміри сприймаються більшістю наших громадян як черговий наступ влади на життєвий рівень найменш соціально захищених верств населення. Автори багатьох листів запитують: коли ж виконуватимуться численні комплексні програми, президентські укази щодо посилення соціального захисту ветеранів та пенсіонерів, зокрема реформи заради добробуту, стратегія боротьби з бідністю, соціально-медичного забезпечення ветеранів війни та ін.

Виходить, ідеться у листах, — що більше приймається комплексних програм і додаткових заходів із гарними назвами, то важче жити. Чому, запитують автори звернень, в умовах, коли декларується зростання впродовж 2000—2002 років національної економіки і збільшення внутрішнього валового продукту, не поліпшується життя людей, не зменшується кількість злидарів, як це буває у такому разі в усіх державах світу? Куди дівається ВВП?

Тепер тільки сліпий не бачить, що Україна за рівнем життя більшості своїх громадян опускається дедалі нижче, що 81 відсоток наших співвітчизників живе за межею бідності, позбавлений можливості нормально харчуватися і лікуватися.

У зверненні президії ветеранської організації Києва йдеться: «Ми категорично протестуємо проти заміни пільг так званою адресною допомогою, закликаємо керівників держави стати на захист життєвих інтересів ветеранів, пенсіонерів та інвалідів.

Нам залишилося жити недовго. Залиште наше покоління в спокої, не зазіхайте на законні наші пільги, завойовані ратними подвигами і багаторічною важкою працею, не порушуйте Конституцію нашої України! Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має працювати у повному обсязі».

У ветеранських листах зосереджено увагу і на тому, що нашим співвітчизникам, яких колись вивезли до гітлерівської Німеччини на примусові роботи, німецька сторона нині виплачує компенсації, а фронтовикам, трудівникам тилу своя влада не тільки нічого не дає, крім принизливо малих пенсій, а навпаки — відбирає у них мізерні пільги, не повертає їхніх заощаджень. Усе це принижує і ображає ветеранів, створює у них відчуття забутих і не потрібних державі.

На думку авторів звернень, знущанням над ветеранами є введення податку на додану вартість при платі за телефонні послуги. І це в умовах, зазначають вони, коли «Укртелеком» господарює з високими прибутками, а пенсіонерам часто не вистачає копійок на хліб та валідол.

Комітет готовий у будь-який час передати звернення ветеранів, пенсіонерів та інвалідів у розпорядження уряду для аналізу і відповідного реагування.

З огляду на викладене, прошу вас, шановний Анатолію Кириловичу, дати відповідні доручення розробникам законопроекту про Державний бюджет України на 2003 рік із тим, щоб навіть за нинішніх наших фінансово-економічних труднощів відшукати можливість для збереження визначених законодавством пільг для ветеранів, пенсіонерів та інвалідів, принаймні на період до підвищення середнього розміру пенсії до рівня прожиткового мінімуму.

Переконаний, що скасування або заміна наявних пільг призведе до загострення ситуації в суспільстві, спонукає широкі верстви населення до масових акцій протесту і непокори.