Науково-практична конференція, у якій взяли участь фахівці та вчені-аграрники з 12 областей України, була присвячена стратегії і тактиці осінньої сівби, особливостям вирощування озимої пшениці. Особливо гаряча дискусія розгорнулася не навколо агротехнічних прийомів, а з приводу того, чи потрібно Україні сіяти 9 мільйонів гектарів озимих? Може, краще задовольнитися площею на третину, скажімо, меншою, але брати з кожного гектара не по 25—30 центнерів збіжжя, а принаймні по 50.
Учені, дехто з практиків переконані: умови для цього є. Вони передусім — у потенційних можливостях інтенсивних сортів озимої пшениці, виведених ученими Одеського селекційно-генетичного інституту. Ці сорти здатні давати — і це перевірено не лише в експериментальних, а й у виробничих умовах — 80—100 центнерів з гектара і навіть вищі врожаї. За відповідного агрофону, звісно: посіяні після кращих попередників, удосталь «нагодовані» добривами й надійно захищені від хвороб та шкідників, вчасно і без втрат зібрані. Усього цього часто-густо й бракує. Не в змозі український селянин забезпечити все оте на величезних площах: сіє, бува, по стерні, ділить крихти добрив між полями, «заощаджує» на гербіцидах і протруювачах, губить до третини врожаю під час збирання. То навіщо, заради чого ота гігантоманія?
Звісно, такі аж надто серйозні справи, як визначення оптимальних площ зернових культур заради нарощування врожайності та валових зборів хліба, поліпшення якості зерна, швидко не роблять. Тут потрібні різнопланові розрахунки в регіонах з огляду і на потенційні можливості грунтів, і на матеріально-технічне озброєння селянина. Й учасникам конференції було продемонстровано деякі новинки, що можуть допомогти у виконанні стратегічного завдання. Площі з-під гарних для подальшого розміщення озимих зернових попередників, скажімо, навряд чи потребують плуга — їх краще обробити так званим поверхневим способом. А чим? Новітня техніка «Одессільмашу» для передпосівного обробітку грунту викликала не просто зацікавленість — багато хто відразу зробив замовлення. Ефективні й значно дешевші від зарубіжних аналогів розкидачі мінеральних добрив, різноманітні обприскувачі, що їх випускає те саме ВАТ.
А в селі Дачному учасникам конференції продемонстрували в роботі міні-завод з очищення насіння, що його спорудило створене при Одеському сільгоспінститутові ЗАТ «Селена», яке реалізує новітні сорти зернових та інших культур. Унікальне устаткування німецької фірми «Петкус» недешеве (вартість заводу 240 тисяч євро), але справа, як то кажуть, варта заходу. Насіння тут можна навіть розподілити за фракціями.
Нарешті, на полях регіонального центру з наукового забезпечення агропромислового виробництва можна було бачити омріяну культуру землеробства, яка забезпечує високі стабільні врожаї. Названо й десятки товарних сільгосппідприємств Причорномор’я та інших регіонів, де 50-центнерні і вищі врожаї стали мінімальною нормою за будь-яких кліматичних умов. Вивчай та впроваджуй отой досвід. І — обирай оптимальний розмір посівних площ, на яких спроможний господарювати саме отак, забезпечуючи високі врожаї та валові збори зерна за таких самих чи навіть менших, ніж нині, витратах на надміру розширених площах.
Варто нагадати: проблему оптимізації площ зернових культур давно розв’язано в багатьох країнах Заходу, де вирощують 60—70-центнерні врожаї зернових. Чи спроможемося на таке колись і ми?
Одеса.
