Людство удосконалює та коригує план спасіння життя на планеті

Основними проблемами, які обговорювалися на саміті, були:

— подолання бідності та голоду в світі;

— питання глобалізації;

— охорона природного середовища;

— доступ до якісної питної води;

— напрями розвитку енергетики.

Результатом роботи саміту стало ухвалення низки угод щодо захисту рідкісних видів рослин і тварин, запобігання подальшого зменшення запасів риби, розвитку енергетики відновлюваних джерел. Було ухвалено політичну декларацію та план дій задля досягнення сталого розвитку людства.

Що відображає термін «сталий розвиток»? Сталий (гармонійний) — це такий розвиток суспільства, за якого задоволення потреб теперішніх поколінь не повинно ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Для реалізації цього завдання необхідно узгодження екологічної, економічної та соціальної складових розвитку і на державному, і на регіональному рівнях.

Для України, що перебуває на етапі соціально-економічних трансформацій, реалізація основних засад сталого розвитку дасть змогу створити таке підґрунтя для розбудови держави, яке враховує національні цінності та тенденції світового розвитку.

Реальний стан речей у світі такий, що реалізація основних засад сталого розвитку потребує тісної співпраці урядових структур, підприємців, неурядових організацій. Важливе значення має створення такого законодавчого поля, яке сприяло б комплексному розв’язанню проблем екології, економіки та соціального розвитку.

З огляду на це, роль Верховної Ради України у створенні механізмів переходу до сталого розвитку дуже важлива.

Сьогодні в Україні структура природокористування та управління соціально-економічним розвитком вкрай нераціональна, що обумовлює потребу прийняття радикальних заходів щодо вибору пріоритетів розвитку. Нинішні економічні досягнення грунтуються на нереформованій структурі старої товарно-сировинної економіки. У зв’язку з цим необхідно реалізувати комплекс законодавчих ініціатив для створення ефективної системи взаємодії головних державних інститутів, удосконалення механізму природокористування, доступу громадськості до інформації та її участі у прийнятті рішень тощо.

Законодавство першого етапу в нас розроблено достатньо добре, але воно потребує ефективного механізму реалізації положень, закріплених у законодавстві, та контролю за їх виконанням. Потрібно перейти до розробки законодавства другого етапу, найважливішими складовими якого є створення механізму стимулювання впровадження інвестицій у сферу раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля, механізмів інтеграції екологічних пріоритетів у стратегію соціально-економічних реформ, застосування екологічних нормативів за методологією оцінки екологічного ризику тощо.

Ця робота потребує тісної взаємодії комітетів Верховної Ради України при узгодженні відповідних законопроектів. Профільний Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи вже має певний досвід такої діяльності, однак потрібний більш системний підхід.

За невеликий термін роботи Верховної Ради України цього скликання вже прийнято низку законодавчих актів, які можна пов’язати з реалізацією основних принципів сталого розвитку.

Це, зокрема, закони України:

— Про приєднання України до Конвенції Організації Об’єднаних Націй про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці;

— Про ратифікацію Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів;

Планується в найближчий час розгляд на Верховній Раді України проект закону України про приєднання України до Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття.

Є декілька важливих питань, на яких треба зупинитися окремо.

По-перше, це затвердження «Концепції переходу України до сталого розвитку». Цей вкрай важливий та добре підготовлений документ схвалено на засіданні Кабінету Міністрів України. Він має стати ідейною основою для розвитку відповідного законодавства, розробки стратегії сталого розвитку України. На жаль, навколо прийняття Концепції вже декілька років тривають незрозумілі процеси, що завдало шкоди поступу держави шляхом сталого розвитку.

По-друге, визріло питання ратифікації Україною Кіотського протоколу. Неузгодженість дій між виконавчою та законодавчою гілками влади щодо ратифікації Кіотського протоколу не дозволила поки що визначитися з цього питання. Якщо Росія ратифікує цей протокол (а про це було заявлено на саміті в Йоганнесбурзі), то це відкриє шлях до введення його в дію. Ратифікація Кіотського протоколу Україною відкриває можливості реалізації так званих проектів «спільного впровадження», які дадуть змогу отримати відповідні передові енерго- та ресурсозберігальні технології. Як відомо, для України також є можливість реалізувати так звану торгівлю квотами на викиди парникових газів (хоча на сьогодні це суто теоретичне питання).

По-третє, для України важливим є розвиток енергетики відновлювальних джерел. Незважаючи на лобістський вплив, на Йоганнесбургському саміті все-таки було підписано угоду про розвиток енергетики відновлювальних джерел. Для України це питання вкрай важливе з огляду на енергетичну незалежність держави.

До відновлювальних та нетрадиційних джерел енергії, які можна використовувати в Україні, належать:

— енергія вітру;

— сонячна енергія;

— енергія малих річок;

— енергія біомаси;

— геотермальна енергія;

— енерготехнологічний потенціал вторинних енергетичних ресурсів.

У затвердженій Верховною Радою України Національній стратегічній програмі розвитку енергетичного сектору передбачається за рахунок нетрадиційних природних енергетичних ресурсів забезпечити до 2010 року 15,8 відсотка потреб енергетичних ресурсів у цілому, в тому числі потреби в електроенергії на 5 відсотків.

Отже, на часі активізація роботи комітетів Верховної Ради України щодо прийняття законодавчих актів у контексті переходу України на засади сталого розвитку.