Переважна більшість українських ЗМІ подала як сенсацію заяви Генпрокурора Святослава Піскуна про стовідсоткову ідентифікацію «таращанського тіла». Багатьом достатньо було попереднього висновку провінційного експерта з Таращі Воротинцева, який ще восени 2000 року навіть видав довідку про смерть Гонгадзе! Або ж пізніші 99,6% ідентифікації таращанської знахідки як тіла зниклого журналіста, що їх давно дав російський експертний центр (експерт Іванов), а з парламентської трибуни виголосив тодішній Генпрокурор М. Потебенько.
Звісно, сьогодні нам додано оті чотири десятих відсотка, яких бракувало для цілковитої впевненості, а ще слова (поки що слова) нинішнього керівника прокурорського відомства, які підтверджують найстрашніші прогнози. Перед смертю журналіста катували, потім відрізали голову. І після смерті тілу не дали спокою — комусь треба було недбало прикопати його аж в лісі під Таращею.
Я не полінувався ще раз прочитати стенограму виступу з інформацією Генпрокурора Потебенька на січневому (2001 р.) пленарному засіданні ВР. Головний прокурор країни згадує про попередні висновки експерта Воротинцева, має результати українських і російських експертів (99,6%), має факт упізнання Мирославою Гонгадзе (на фото, лютий 2001 року) в знайденому під Таращею трупі тіла свого чоловіка... Але висновок вражає (цитую генерального за стенограмою): «Таким чином, оцінюючи усі наявні на сьогодні матеріали попереднього слідства в їх сукупності, слід сказати, що достатніх підстав робити сьогодні категоричні висновки для ствердження, що знайдений в Таращанському районі труп належить зниклому Гонгадзе без здобуття додаткових доказів шляхом проведення слідчо-оперативних дій, немає».
Потебенько посилався на свідчення львів’янки, працівників якоїсь установи у Києві і навіть на таємничий дзвінок громадянина «Ікс», які начебто в різних місцях бачили Гію живим уже після його зникнення. Невже це важило більше, аніж висновки експертів?
З інформації тодішнього Генерального прокурора М. Потебенька на сесії ВР 10 січня 2001 року виходило, що головними винуватцями нечуваних слідчо-процесуальних кульбітів у Таращі (зникнення «таращанського тіла», безапеляційне вилучення первинних матеріалів у судмедексперта тощо) були районний судмедексперт Воротинцев, депутат-таращанець Мороз, але аж ніяк не прокуратура. «Я не можу заперечувати, що на первинній стадії слідчої оперативної роботи... району були допущені певні зволікання і недоліки, — запевняв тоді з парламентської трибуни Потебенько. —Але з усією відповідальністю заявляю, що істотно на повноту і об’єктивність слідства вони не вплинули».
Схоже, що нинішній керівник прокурорського відомства знає, чому підлеглі його попередника, даруйте, «тягнули кота за хвіст». На цьому тлі своєрідною сенсацією лунають «наводки» Святослава Піскуна на можливих винуватців зволікання слідства учорашніми підопічними Потебенька—Баганця. І хоча сам Святослав Михайлович у розмові з журналістами превентивно застерігає, що це затягування могло бути пов’язане «з досвідом деяких фахівців, які займалися її розслідуванням» (невже досвіду комусь бракувало?), усе-таки, далебі, щирішими здаються його зізнання про порушення закону про проведення попереднього слідства «раніше, під час розслідування цієї справи». Та ще промовистіші за будь-які слова останні події у самому відомстві — взяття під варту прокурора Таращанського району С. Обозова, якого підозрюють у зловживанні владою і службовому підробленні, та звільнення з посади слідчого цієї прокуратури С. Бєлінського. Посилаючись на достовірні джерела, Інститут масової інформації повідомляє, що обох прокурорських працівників підозрюють у підробленні протоколів огляду місця, де було знайдено «таращанське тіло».
Чи не на очевидних порушеннях норм досудового слідства часів Потебенька грунтувався оптимізм нового Генпрокурора і створеної ним слідчої бригади, котрі без особливих вагань взялися за розслідування цієї справи «фактично спочатку» і так миттєво дали перший «стовідсотковий» результат! Залишається з’ясувати — додаткові докази, що дали можливість експертам і слідчим досягнути стовідсоткової ідентифікації «таращанського тіла», були знайдені уже новою слідчою бригадою під час додаткового ретельного огляду місця його знахідки в Улашівському лісництві, чи їх свідомо, а можливо, несвідомо «заникали» звинувачені прокурорські працівники Таращі?
Після перших заяв Генпрокурора С. Піскуна прокурорське відомство вустами куратора розслідування В. Шокіна додало, що є можливість встановити час, а отже, і місце загибелі Г. Гонгадзе. Мовляв, з оприлюдненням прокуратура не поспішає, виходячи з інтересів слідства.
Усе це, зрозуміло, додає своєрідного оптимізму в з’ясуванні долі відомого українського журналіста з грузинським прізвищем! Але коли ж ми знатимемо і не менш важливе: за що і хто позбавив життя (замовив і вбив?) Гію Гонгадзе?
Хто і за що?! Саме з огляду на ці непрості запитання і є підстави шукати сенсаційні нотки в останніх заявах нового Генпрокурора та в останніх повідомленнях ЗМІ. Які саме — про це у продовженні коментаря в наступному числі газети.
