Режисер Юрій Іллєнко та художник-постановник «Молитви за гетьмана Мазепу» Сергій Якутович використали прийом поєднання в кадрі живих і бутафорних персонажів. Хто бачив фільм, кажуть, це справляє особливе враження.
У фільмі знімались 120 бутафорних «акторів». Семеро з них мають портретну схожість із головними героями кінокартини. Про деякі технічні подробиці справи розповідає художник фільму Сергій Кушнір.
Джигурда і його борода
— Найбільше часу пішло на виготовлення бутафорних тіл, — каже Сергій Іванович. — Адже нема спеціальної технології, як їх треба, даруйте на слові, ліпити. Розробляли її самі. Мудрували зо два тижні. Довго не вдавалося зробити муляжі м’якими на дотик. Без цього тіло здавалося мертвим. М’якою шкіра стала тоді, коли до основного матеріалу — пінопласту й будівельної пінки — додали латекс.
Aктор Микита Джигурда, що грає роль шведського короля Карла, був перший, з кого знімали маску. Без цієї процедури могли й обійтися: скульптори виготовили б її без залучення акторів. Але це довго: скульптурний персонаж народжується не швидше, як за три дні. А гіпсову маску можна зняти десь за 20 хвилин.
Джигурду, щоправда, гіпсували майже дві години. Як це робиться? Людину з голови до ніг «закутують» розчином гіпсу (залишають лиш трубочки для дихання). Коли розчин затвердіє, акуратно знімають. Частіше процедуру виконують окремо з кожної частини обличчя. Джигурду дуже підвела його розкішна борода, врешті-решт, він позбувся її.
Маску Б. Ступки таки довелося ліпити скульптору. Бо, за словами актора, його уже піддавали гіпсовому випробуванню, й закінчилося це алергією, відвіданням лікаря. А цього разу Богдан Сильвестрович мав вагому підставу відмовитися: як міністр культури він якраз очолював делегацію, що від’їжджала до Японії.
Муляжі використовували у масових сценах —Полтавської битви, загибелі Батурина тощо. «До нашої майстерні, — продовжує С. Кушнір, — страшно було заходити: скрізь висіли фрагменти «людських тіл»!
Вершник без голови
Фільм починається з епізоду руйнування склепу Мазепи. Факт знущання з тіла уже мертвого гетьмана достовірний: на екрані Петро І власноруч відрубує мертву голову. Далі муляж тіла гетьмана прив’язують до коня і відпускають галопом у степ.
— Перед тим, як знімати цей епізод, — каже С. Кушнір, — репетирували у Гідропарку на березі Дніпра. Не знали, як поведе себе кінь з незвичним вершником. Здавалося, берег був безлюдний, і ніхто не бачив рибалок у верболозах! З їхньої реакції я зрозумів: така сцена глибоко вразить будь-кого. Добре, що минулося без виклику «швидкої допомоги»!
Мазепу, як відомо, по смерті піддали анафемі. Під час зйомок цієї сцени сталося непередбачуване.
— Відрубану голову Мазепи, — розповідає С. Кушнір, —за сценарієм, спалюють. У ту мить, коли до неї піднесли вогонь, голова раптом стала оживати. Спочатку повільно розплющились очі, далі на обличчі з’явилася міміка... Вражений режисер завмер від здивування.
Річ у тім, що серед матеріалів, з яких виготовляли маску, була гума. Від вогню вона почала плавитися...
Щось подібне повторилося ще в одному епізоді. Під час Великої Вітчизняної війни склеп Мазепи зруйнували вдруге. Знову повторюється спалення голови на багатті. «Ми дивимося на вогонь, — розповідає Кушнір, — й не ймемо віри: з кутика очей гетьмана збігає сльоза. Оператор тим часом, бачу, опускає камеру. Кричу: знімай! Дарма. Бо саме в цю мить закінчилася плівка».
Звідки взялася сльоза? Цього разу серед матеріалів, з яких робили маску, був ще й свинець. Нагрівшись, він зібрався у кульку, що нагадувала собою сльозу.
Потім був епізод розстрілу трупа Мазепи. За сценарієм, радянські солдати, що добралися до склепу Мазепи, за наказом генерала Жука, зовні схожого на маршала Жукова (в цій ролі сам Іллєнко), повторюють усе те, що свого часу зробив Петро І. Муляж гетьмана саджають на коня і розстрілюють його.
Коня для цієї сцени виготовили феєричного — з прозорого матеріалу. Нутро його начинили коров’ячими кишками, додали крові (кіношної, звісно). Стріляли спочатку з автоматів і пістолета. Та кулі муляжа не псували, для гуми такі постріли — ніщо. Принесли ручні кулемети. Марно. «Мазепу кулі не беруть!» — мовив хтось на знімальному майданчику. Покликали піротехніків. Ті заклали тротилову шашку — бабахнуло! Відірвана голова відлетіла до того, хто її виготовляв, — С. Кушніра. «Спершу, — каже він, — хотів подарувати її Ступці. Але передумав: а що як образиться. Тримаю вдома».
Сергій каже, що має вже чимало масок відомих акторів. Можна б і музей відкривати.
Коли прем’єра?
Київська прем’єра «Молитви» затягується до кінця жовтня. Знятий матеріал займає шість годин часу. Змонтований фільм триває дві години. Із самого початку роботи йшла мова про телеверсію фільму. Найбільш зацікавлені у її створенні поки що поляки. Адже в юності Мазепа служив при дворі їхнього короля.
До слова, поляки, а ще німці, французи і японці, придбали права на показ картини у своїх країнах. А недавно на Міжнародному кінофестивалі в Польщі «Молитва» отримала головний приз — «Золоту рибку».
Водночас із зйомками «Молитви» тривала ще одна робота: оператори знімали те, як створюється фільм. Цей матеріал також до кінця не опрацьований. Для любителів кіно він не менш цікавий, ніж сам фільм.
