За стосами статей зі схожими заголовками, якими рясніють російська і наша преса напередодні, в розпал і перед закриттям курортного сезону, можна досліджувати технологію численних прийомів відлякування від кримських курортів потенційних відпочивальників.
Користуючись тим, що Крим справді є сейсмонайнебезпечнішим регіоном України, конкуренти з ще менше спокійних сусідніх берегів Чорного моря не шкодують грошей на розтиражування жахів про небачені стихійні лиха і катастрофи, які нібито мають відбутися чомусь саме в благословенному Криму.
Інформаційним приводом для чергового, підкріпленого посиланнями на «авторитетних» астрологів, провидців, містиків, магів, аномалістів, медіумів, біоенергоінформаційників, прогнозування підвищеної вірогідності руйнівних землетрусів на сонячному півострові найчастіше служать прив’язки їх до повідомлень про виверження стихії з надр землі в інших точках світу.
Хоч як дивно, але хиткій аргументації «ясновидців-пророків», які беруть на себе сміливість передбачати землетруси в той чи інший момент часу, в конкретній точці земної кулі, ми — недовірливі — віримо охоче. А «гарячі до пересмаженості» матеріали на цю тему відкладаються в нашій підсвідомості зачаєним, але постійним почуттям тривоги.
Що вже казати про щорічне «відзначення» в ЗМІ кримського землетрусу 11 вересня 1927 року — хоча й середнього за енергетичним рівнем (такі десятками відбуваються на землі), але руйнівним, а тому пам’ятним для Криму через свою близькість до прибережних міст.
Тоді Ялту було значно зруйновано, загинуло 13 людей, а збитки становили 35 мільйонів рублів (за даними 1927 року). В той час не існувало багатоповерхових забудов, тож втрати були відносно невеликі. У Сімферополі були часткові руйнування, в центрі міста сила поштовхів досягала семи балів. Рихлий грунт посилював сейсмічні коливання, скельні породи зазвичай збивали їх на бал нижче.
Восьмибальний землетрус на півострові рідкість. У 1927 році він завдав значних руйнацій, бо приватні одноповерхові будинки споруджували без урахування сейсмічної активності регіону. Водночас мало хто знає, що той землетрус фахівці вважають у тисячу разів сильнішим за Ташкентський 1966 року, а за еквівалентом виділеної енергії під час підземних поштовхів —таким, як у вірменському Спітаку 1988-го. Однак вогнище кримської катастрофи
75-річної давності було в морі, і до берега, розташованого за 20—30 кілометрів, дійшло силою вже менш як дев’ять балів.
Важко втриматися від запитання: коли буде наступний? Проте фахівці-сейсмологи вважають, що будь-який прогноз катастрофи розраховано на користувача, довірливого читача, заляканого економічними та іншими катастрофами в техногенному світі, й тому дуже відповідальний, а без доказів — просто соціально небезпечний. Прогноз часу землетрусу не може бути стовідсотковим, а значить, він шкідливий. Навіщо вустами непевних дилетантів даремно хвилювати людей і викликати фобії? Але і досі необгрунтовану тривогу і паніку нагнітають так звані «прогнози» у пресі некомпетентних людей, до яких не можна ставитися серйозно.
Правду знають професіонали з гурту спеціалістів, який очолює керівник кримської сейсмослужби Белла Пустовітенко.
Вони свідчать, що реальна небезпека землетрусу в Криму є, і в цьому розумінні він — небезпечний регіон. Територія півострова має весь букет несприятливих чинників: високу сейсмічність, крутий рельєф, зсуви, тектонічну порушеність гірських порід... На щастя, активність Кримсько-Чорноморського чи Чорноморсько-Азовського регіону не дуже висока. Але значні землетруси можливі. Адже Крим має кілька найактивніших сейсмогенерувальних структур: південнобережну (де було розташовано вогнище 1927 року), севастопольську, керченську і поперечні. Викликають занепокоєння і характерні для місцевості півострова зсуви, каменепади, які можуть бути наслідком підземних поштовхів.
Все випливає з невпинного руху континентів. Виявляється, наша кримсько-чорноморська плита опинилася стисненою між двома плитами: східно-європейською і аравійською. Геологічні та археологічні сліди значних древніх катастроф знайдені на горі Демерджі, на Південнобережжі, в районах Севастополя, Керченського півострова. Відбувалися землетруси в Криму в 63 р. до н. е., 480, 1292, 1341, 1471, 1615, 1875, 1919, 1927 роках.
Хоча точний прогноз часу землетрусу неможливий і в ХХІ столітті, накопичені протягом віків знання, спостереження вчених допомагають відповісти на багато запитань. Місце вогнища можна визначити найпевніше. Сейсмологи нині здатні зробити найточніше довгостроковий прогноз місця і сили можливих катастроф. Це дає знання для проведення попереджувальних заходів, активізує роботу інженерних служб, будівельних організацій, дає шанс для попередження населення про можливу небезпеку. Спостереження за вірогідним вогнищем землетрусу і процесом його визрівання теж в компетенції наших учених. А підготовлені кримськими сейсмологами карти загального і мікрорайонування, на яких досліджуються особливо несприятливі в сейсмічному плані ділянки (в зону можливої руйнації входять не лише гірські райони з інтенсивністю можливих тут коливань від шести до дев`яти балів, а й степові), вчасне врахування рекомендацій нормативних документів, розроблених нашими сейсмологами, дають змогу значно зменшити всі негативні наслідки збуреної підземної стихії.
Важливо пам’ятати й те, що землетруси в Криму зазвичай стрімкі: різниця між поштовхами всього 2—2,5 секунди. Так вступають у силу поперечні зсувні хвилі, які можуть зруйнувати несейсмостійкі споруди. Особливо вразливі до них атомні електростанції, підприємства, що забезпечують подачу газу, води, електрики.
Характерно, що вивчені періоди повторюваності сейсмічної небезпеки свідчать: тиражування семибальних землетрусів, наприклад, для Сімферополя — один раз на 500 років, для Ялти — на 100, восьмибальних — відповідно на тисячу і 500 років. Щороку в Криму відбувається від 50 до 100 слабких землетрусів, які відчувають і реєструють лише прилади. Після сильного природного тиску зазвичай відбувається додаткове розвантаження накопиченої енергії. Кілька років тривають повторні поштовхи дедалі меншої інтенсивності. Так було протягом шести років після 1927 року. Потім сейсмічні процеси відходять на краї тектонічної зони, де починає виявлятися найбільша сейсмічна активність.
Спостерігаючи і реєструючи кволі підземні поштовхи (чи посилюються вони, чи слабшають, куди йдуть), можна знайти зону визрівання майбутнього сейсмічного вогнища. Дуже слабкі коливання готують середні, ті, в свою чергу, — сильніші. Великі, які вже відчувають й люди, формують катастрофічні. Та визначити сам момент початку землетрусу досить складно. В усьому світі є лише поодинокі приклади вдалих прогнозів.
Програма сейсмобезпеки Криму — частина національної політики. Тож економити кошти на її виконанні не варто. Якщо сьогодні їх буде вкладено недостатньо, завтра втрати будуть набагато масштабніші. Всім відомо, що, наприклад, постійно вулканна Японія на проведення профілактичних антисейсмічних заходів витрачає вп’ятеро більше можливого розрахованого збитку від неї. Та й як скласти ціну людського життя?
До того ж варто знати, що кримська земля — жива зона з не сформованими до кінця природними процесами. Однак немає жодного сенсу жити в постійному страху і щогодини чекати біди. Землетруси відбуваються скрізь, де живуть люди. Сьогодні й найближчим часом ситуація в Криму стурбованості не викликає.
Крим.
