Без вини винні?

На другому засіданні Печерського суду м. Києва за позовом Олени Лаптєвої —вдови бортінженера російського літака Ту-154, збитого українською ракетою над Чорним морем 4 жовтня минулого року, одним із трьох співвідповідачів, а саме представниками Міністерства оборони України було піддано сумніву вину їх відомства. «В жодному офіційному документі не наведено доказів вини України, — заявив один із юристів від Міноборони. —Може, літак сам вибухнув у повітрі? Адже ніхто цього не бачив».

До речі, ніхто, крім учасників процесу, міг не почути й не побачити цієї сенсаційної заяви. Річ у тім, що головний спеціаліст Міністерства юстиції України Олена Власенкова, яка представляє інтереси Кабінету Міністрів — відповідача номер один за цим позовом про моральну компенсацію сім’ї загиблого льотчика —висловила протест за клопотанням адвокатів Олени Лаптєвої вести працівникам телебачення відеозйомку. Представник третього співвідповідача —Держказначейства — підтримав пані Власенкову, а представники Міноборони не тільки підтримали, а й заявили, що журналісти в залі тільки заважатимуть. Проте суддя Світлана Смик, зважаючи на міжнародний резонанс справи, їхні протести відхилила і дозволила мені й моїм колегам працювати в залі суду.

Представниця КМ була задоволена проханням судді до операторів не знімати відповідачів і подала клопотання визнати уряд неналежним відповідачем, замінивши його іншим відповідачем — Міноборони. Суддя, зазначивши, що такий відповідач уже є і двічі в одній справі притягувати військових не можна, попросила уточнити, чого насправді хоче Олена Олександрівна. Та швидко зорієнтувалася і попросила виключити Кабмін із числа відповідачів. Аргументи захисту були сильніші, і в клопотанні КМ відмовили. До речі, вже наприкінці засідання і Держказначейство намагалося довести, що є третім зайвим. Тим часом, для того, щоб отримати гроші, якщо такі за рішенням суду відсудить Олена Лаптєва, доведеться списувати з уряду чи МО, що, погодьтеся, вельми і вельми проблематично.

Але кульмінацією засідання, звісно, було клопотання Міноборони про призупинення судового процесу в цій справі до завершення Генпрокуратурою кримінальної справи з Ту-154. Лише висновки слідства, на думку представника Міноборони Андрія Музики, зможуть визначити вину його відомства, а отже, тільки в цьому разі можна визначити розмір моральної шкоди. Але в представників Міноборони не виявилося жодних офіційних паперів від Генпрокуратури, які могли б поінформувати суд про ведення слідства з кримінальної справи і про те, на якій стадії воно нині. Генпрокуратура не захотіла давати військовим відомості, заявивши, що це документи для внутрішнього користування. Потім були заяви відповідачів про те, що в Генпрокуратури начебто взагалі немає висновків комісії про причини авіакатастрофи... Принаймні її української сторони.

Адвокати спробували повернути процес у потрібне русло, зазначивши, що кримінальна справа не порушується проти юридичної особи, а отже, кримінальна справа може визначити не вину Міноборони, а лише деяких його представників, і тоді військові можуть подати регресний позов, щоб саме винуватці трагедії зі своєї кишені платили родичам компенсацію... Проте гучні патріотичні заяви військових юристів і турбота про те, щоб майбутнє рішення суду в цій справі не було скасовано апеляційним судом, змусили суддю перенести слухання справи на 8 жовтня. За цей час суд надішле запити до згаданих під час процесу інстанцій з тим, щоб отримати відповідь на запитання: «А чи був хлопчик?»

Навряд чи хтось міг припустити, що позовна заява Олени Лаптєвої може все повернути до нульової точки, до 4 жовтня, коли робилися заяви про непричетність України до загибелі російського літака. Втім, якщо наша вина, як стверджують юристи МО, не доведена, то про що тоді ведуться міжурядові переговори з Росією та Ізраїлем?

Усе це від лукавого, вважає адвокат Лаптєвої Сергій Платонов. А робляться такі викрутаси, щоб затягнути процес. Між іншим, неважко собі уявити, який резонанс матиме така тактика військових юристів у Росії та Ізраїлі, а також, як це позначиться на іміджі України.