11 вересня 2001 року Америка була в шоковому стані — в Нью-Йорку у споруди Всесвітнього торговельного центру (ВТЦ) врізалися пасажирські «Боїнги», якими керували смертники... Під уламками опинилися тисячі людей. Із семи будівель комплексу ВТЦ п’ять перестали існувати. Ще один захоплений камікадзе літак упав у Вашингтоні поруч із Міністерством оборони США. Пролунав вибух. Частина Пентагону обвалилася. Почалася паніка. Зачинилися біржі. У Москві, Києві, в багатьох містах СНД люди кинулися здавати долари, котрі за добу вдвічі впали у ціні.
Таран фінансової піраміди?
Світ згадав Апокаліпсис: «Сє грядьот і узріт єго всякоє око...» Не дивно: на очах світової спільноти були атаковані символи могутності США — ідеологічна платформа, сенс буття, система цінностей, економіка, в основі якої стоїть, як на мене, фінансова піраміда.
Древні греки називали економіку мистецтвом ведення домашнього господарства. Управління ж «американським домом» на момент теракту нагадувало химерну 110-поверхову споруду ВТЦ — десять поверхів із сталі, скла і бетону уособлювали традиційну економіку, сто — віртуальну, так би мовити, нову. Пропорцію підказала статистика: щодня у світі продавали вдесятеро більше(!) грошей, аніж реальних товарів. Така «гумова споруда» повсякчас загрожувала розірватися від невеликого струсу — паніки на біржах.
На однодоларовій купюрі зображено піраміду — магічний знак. Під нею латинський вислів: NOVUS ORDO SECLORUM — початок нового часу. У піраміди — тринадцять сходинок, а над нею Всевидяще Око. Тринадцять — число особливе. У древніх євреїв воно означало — смерть. Тож чи випадково вони привели до фінансової війни планетарного масштабу, яку керівники Китаю пророчать у цьому столітті?
«Гроші треба полаяти, перед тим, як оцінити», — радив Монтеск’є. Історія світових грошей дає нам безліч приводів скористатися цією порадою, бо свідчить: тільки-но долару ставало погано, починали «говорити гармати»... Чи то під час «Бурі в пустелі», чи то югославського або індо-пакистанського, або ірано-іракського конфлікту. Якщо прийняти це за правило, цифри набувають зловісного характеру. В роки першої світової війни ВВП США становив 33% від планетарного, після другої світової — близько 50%, нині — 20%, і його падіння триває.
Від валютних резервів — до воєнних арсеналів
Наймогутніший нині американський капітал узагалі не існував до Колумба. На той час панували капітали Іспанії, Франції, Англії, пізніше — Росії. Наприкінці XVІ ст. Англія стояла на межі фінансової прірви через безперервні війни із Францією. Перший приватний центральний англійський банк, створений 1694 року, розпочав свою діяльність з роздавання кредитів у розмірах, які значно перевищували валютні резерви. Країну заполонили паперові гроші, ціни подвоїлися. Так розпочалася епоха біржових спекуляцій та фінансових пірамід. А рятували англійську піраміду шляхом збільшення податків з американських колоній, тож одержали американську революцію.
Перегорнімо ще одну сторінку історії. Континентальний Конгрес потерпав через брак грошей. Через це 1781 року він дозволив Роберту Моррісу відкрити центральний банк за аналогією з англійським. Набагато пізніше з’ясувалося, що за цим стояли Ротшільди. Підірвавши стару світову фінансову піраміду Англії, вони врятували і наростили свої активи, заклавши основу нової піраміди, відомої тепер під назвою Федеральна резервна система США.
За її даними, за станом на квітень 2000 року у світі оберталося 560 млрд. доларів готівкою, 70% цієї суми перебувало за межами Штатів — переважно в Росії. На 1990 рік державний борг США становив 3,2 трлн. доларів, у 1994 році — 4,6 трлн., зараз — 16,5 трлн. Тож на кожного працездатного американця припадає більш як 145 тисяч доларів федерального боргу. Отже, якщо середній українець отримує
1 тис. доларів на рік, то, щоб розрахуватися з таким боргом, йому знадобиться 145 років. У США такий борг до снаги погасити навіть скромним пенсіонерам щонайбільше за 10 років. Звісно, такі реалії варто обстоювати на будь-якому рівні. Хоч у Йоганнесбурзі на Всевітньому форумі Землі, хоч у Москві на переговорах без краваток. Золоті запаси США на початок 1999 року становили 262 млн. тройських унцій вартістю 245 млрд. доларів — значно менше, ніж оберталося паперової «зелені». На тлі цієї піраміди російська піраміда «ГКО», що обвалилася 17 серпня 1998 року, видається копичкою сіна біля піраміди Хеопса. На думку німецького економіста П. Фріца, якщо раптом велетенська маса інвестиційних доларів піде з американського ринку цінних паперів, це призведе до гіперінфляції, обвалу експортного потенціалу, знецінення валютних резервів у Європі та Японії. Встоять лише ті валюти, які мають покриття золотом. Мимоволі згадуються часи Великої депресії: у 1929 році акції провідних американських компаній впали на 36%, і далі після невеликого сплеску впродовж 1930—1932 років знизилися ще на 80%. І тоді, як зараз, війна була потрібна. Чи не через це й почали фінансувати Сталіна і Гітлера? Коли доларові погано...
Загублені критерії
Рональду Рейганові приписують влучні слова: «Уряд не вирішує проблем, він фінансує їх». Проблеми були завжди, оскільки відбувалося жорстоке протистояння між системами цінностей усередині США і далеко за їх межами. За оцінками експертів, доларова маса Сполучених Штатів у 2001 році була забезпечена традиційним товарним покриттям (хліб, одяг, ліки, послуги, розваги тощо) лише на 5—10%. Для порівняння: євро — приблизно на 30%, російський рубль — на 50%, гривня — на 200! (Чи варто дивуватися, що в елітних магазинах України так малолюдно! — Авт.). 90 відсотків доларового покриття становила вартість розкручених торговельних марок відомих американських фірм і міфічних продуктів ринку високих технологій, які включалися в цінні папери. Підрахувати реальну вартість грошей неможливо. Розрив вартості між золотом і доларом стався 14 березня 1968 року в Сенаті, коли американська валюта стала дрейфуючою, розгубивши всі критерії оцінки. Відтоді нею користувалися і нею маніпулювали через систему безконтрольного фінансового кредиту та через біржу. Вона, біржа, перетворила американський народ на фінансових наркоманів, зробивши з них заручників віртуального багатства. Це не хтось, а американці кажуть: обережна людина забирає гроші з біржі і чимчикує в казино Лас-Вегаса, де надійніше...
Останні десятиріччя були періодом розквіту інформаційних технологій і занепаду залізобетонних та сталевих економік (чим не приклад — СРСР?!). Епоху «холодної війни» змінила епоха ейфорії, США «відтягувалися» за повною програмою. Поки Моніка Лівинськи «стажувалася» в кабінеті Клінтона, вартість долара по відношенню до фунта стерлінгів, німецької марки, швейцарського франка, японької єни зросла на 45—84%. При цьому у виграші знову опинилися високотехнологічні галузі, а у програші —традиційні. Білл Гейтс рахував бариші, а виробники зерна, автомашин і зброї —збитки. Не треба забувати, що при цьому 40% боргових зобов’язань США належать іншим країнам. Навіть державні резерви Росії приблизно на 70% складаються з американських цінних паперів. Про Україну дипломатично промовчу. І архіважливо: високий курс долара допомагає фінансувати дефіцит платіжного балансу США, який у 2000 році становив 459 мільярдів доларів! За відсутності інфляції ці гроші мали змогу компенсувати капітали Японії, Європи та нафтокраїн.
Війна капіталів
Трагічні події 11 вересня минулого року на вулицях Нью-Йорка лише відбили запеклий характер боротьби між єною, євро та доларом. Якщо глянути на нашу планету з висоти українського космічного супутника «Січ», то ще на початку 90-х років вона була, умовно кажучи, «пофарбована» в зелений колір. А сьогодні вже бовваніють три кольори нового фінансового часу, бо Європа і Японія кинули виклик Америці. Помічник американського президента назвала головним суперником Сполучених Штатів Китай, який, мовляв, через кільканадцять років стане супердержавою планети. Що це означає? Тільки те, що доля вартості долара по відношенню до інших валют вирішуватиметься на Близькому чи Далекому Сході. У кого гроші, той і владарює. На превеликий жаль, Україна може взяти учать у цих «розбірках» лише як жертва — пряма чи опосередкована. Боронь, Боже!
В Інтернеті серед версій, чому так сталося і хто замовник американської трагедії, є й така: це — багатоходова комбінація крапленими картами. Мовляв, фінансова еліта була якимось чином оповіщена про деталі операції. На момент атак камікадзе головних босів у офісах ВТЦ не було. Чимало акцій авіакомпаній— власників «Боїнгів» заздалегідь продали на біржі за ціною, яка у 25 разів перевищувала середньодобовий показник, скупивши їх потім задешево. До того ж і Буш надав тим приватним компаніям державну допомогу в кілька десятків мільярдів доларів...
Рік по тому видно, хто заробив на обвалах хмарочосів. Цифри бізнесу війни приголомшують своєю «рентабельністю». Судіть самі. На підготовку операції витрачено один мільйон доларів, а індекс акцій Насдак обвалився на три трильйони (три тисячі мільярдів!!!), індекс Доу-Джонса — на п’ятсот мільярдів. Зрештою, за один рік доларова піраміда не розвалилась, а «планово» зменшилася за допомогою «скерованих вибухів»... Так роблять будівельники у великих американських містах, коли треба демонтувати аварійні висотні споруди.
Прізвища проектувальників, замовників операції не мають принципового значення. Досі невідомо, хто замовив убивство Кеннеді, але він вочевидь заробив на підвищенні акцій по завершенні конфлікту на Кубі. Вбивці і вбивці вбивць давно на тому світі. А тактика і стратегія війни капіталів вдосконалювалися щорік. Запасних винуватців ніколи не бракувало, бо їх випещували (в часи Кеннеді — Фідель Кастро, а нині —Бен Ладен). А президентів, банкірів, керівників спецслужб використовували «утемну», адже уряд не вирішує проблеми...
Будь-яка війна — це конфлікт систем цінностей. Ось чому аналітиків передусім цікавила реакція на події голови Федеральної резервної системи США Алана Грінспена. А він уже наступного дня після атаки на ВТЦ заявив про фактично необмежену емісію доларової готівки — буцімто для того, щоб не допустити кризи ліквідності світової банківської системи. Тобто гроші (не забезпечені товарами та послугами американців) друкували і везли в інші країни. Доларова маса збільшилася майже вдвічі. А чому в Америці не стрибнули ціни? Не почалася гіперінфляція? Таємниця.
...Навіть фініш виборчих перегонів був парадоксальний. Більшість американців віддала голоси за Гора (умовно кажучи, представника нових технологій, нової економіки, барометр якої —індекс Насдак). Але за рішенням Верховного Суду переміг Буш — лідер традиційної економіки (нафтовий бізнес, виробництво зброї, літакобудування тощо, барометр якої — індекс Доу-Джонса).
Барометри, дозволю собі гіркий жарт, падали, як гранати з рук суперників. Стало очевидно: восени 2001 року долар могла врятувати лише війна. А для неї потрібна підстава — на кшталт підпалення рейхстагу, тільки в нових історичних умовах... І цю страшну роль виконали пілоти-самогубці 11 вересня минулого року.
Джордж Буш називає труднощі, з якими Америка зіткнулася в останній час на фінансових та фондових ринках, «похміллям» після «економічного пияцтва», коли ринки відчували безперервний підйом. Про це він заявив у своєму виступі в штаті Алабама. І нагадав, що впродовж попередніх років США «були країною безкінечних прибутків, де не існувало завтрашнього дня, коли це стосувалося фондових ринків та прибутків корпорацій». Наважусь на деякі подальші прогнози. «Бушевці» не рятуватимуть Уолл-стріт — бо ж це їхні політичні вороги. І якщо доведеться обирати між інтересами дрібних системоутворювальних американських банків і міжнародними фінансовими монстрами Уолл-стріту, вони оберуть дрібних. Це — їхня соціальна база. Тобто, з одного боку, Америка тяжітиме до здорового, скептичного ізоляціонізму. З другого — адміністрація не зможе погребувати інтересами фінансової спільноти, яка не змириться з крахом світової фінансової системи, бо долар давно належить не лише Америці. Зрештою виграє Європа, котрій загрожує стагнація, але вона зберігає ринки, капітали і власну фінансову систему. А євро може реально перехопити функцію резервної валюти в долара.
Михайло АРОШЕНКО, інтернет-аналітик, автор книги «Енциклопедія капіталів».
