15 серпня 2002 року на засіданні Кабінету Міністрів України під головуванням Прем’єр-міністра Анатолія Кінаха прийнято Програму протидії контрабанді та захисту внутрішнього ринку на 2002—2005 роки. Це відповідь на помітну останнім часом активізацію контрабандної діяльності на території України, характерний для неї високий ступінь організованості, професіоналізму й технічного оснащення.
Програмою передбачено концептуальні зміни в стратегії і тактиці боротьби з контрабандою в Україні. Як свідчить аналіз ситуації навколо боротьби з контрабандою, яка проводиться українськими правоохоронними органами, незважаючи на велику кількість проведених заходів, затверджених планів та програм, ситуація в Україні практично не поліпшується, а якщо і поліпшується, то дуже повільними темпами. Українським правоохоронцям вдається досягти певних локальних успіхів, проте про системний підхід вести мову не випадає. А отже, і результати маємо випадкові.
Формально відповідальність за стан боротьби з контрабандою в Україні несуть практично всі правоохоронні органи, головним відповідальним органом традиційно є митна служба. Тому, як завжди буває в таких випадках, позитивний результат ділиться на всіх, а в разі невдач вказують на тих, хто відповідальний за стан справ — на митників. Вони у відповідь нагадують, що не митник єдиний веде боротьбу...
У Державної митної служби України немає особливих проблем з виконанням фіскальної функції — наповненням Державного бюджету: планові завдання рік у рік перевиконують. А ось з боротьбою із контрабандою дещо складніше. Як можна оцінити результативність цієї роботи? Держмитслужба постійно оприлюднює кількісні та якісні показники виявлення митних правопорушень, цифри динамічно зростають, проте хто рахував, скільки контрабандних товарів перетинає кордон України та який відсоток виявляють митники? І хто загалом цікавився, як саме митниця бореться з контрабандою? Для прикладу, в автомобільному пункті пропуску це відбувається схематично у такий спосіб: через пункт іде стабільний потік транспорту, митники на власний розсуд вирішують, яку машину слід детально оглянути. Приймають рішення, переважно спираючись на «голу інтуїцію», як правило, не маючи ні оперативної інформації, ні конкретних підстав для детального огляду. Далі — або пощастило, або ні: у машині щось знайшли або підозри виявилися помилкові. Одне слово, майже кожний факт виявлення митними органами порушень митного законодавства — це скоріше щаслива випадковість, аніж системна закономірність. Адже кожну машину на кордоні не доглянеш — черги були б неймовірні. А що вже казати про літак, потяг, корабель? На детальний огляд корабля можуть піти декілька діб, і робити його щоразу насправді неможливо.
У боротьбі з контрабандою головним завданням має бути не виявлення маленьких партій контрабанди за фактом їх ввезення, а знешкодження каналів, злочинних угруповань, які систематично організовують незаконні поставки товарів. Для такої роботи найбільше умов — саме у митної служби, яка має базу даних про зовнішньо-економічну діяльність, можливість затримання «по гарячих слідах», збирання та оформлення доказової бази, професійного представлення інтересів держави в судах. Немає лише можливості відслідковувати канали, товарні потоки, тобто здійснювати оперативно-розшукові заходи.
А правоохоронні органи, наділені правом на такі заходи, практично «зв’язані» відсутністю конкретних механізмів отримання та аналізу інформації; та й загалом під час проходження інформації «великим колом» втрачається оперативність, підвищується імовірність відпливу інформації. Тому сьогодні правоохоронці просто дублюють роботу митників — зокрема, також здійснюють огляд транспортних засобів на автошляхах. З одного боку, теоретично, тож імовірність виявлення контрабанди зростає, але, по-перше, жодної системності у цій роботі, а по-друге, як правило, такі переогляди із митними органами не узгоджуються, тому нерідко об’єктами стають вже оглянуті митниками автомобілі. Результат такої «боротьби з контрабандою» можемо побачити на українських ринках, де, на жаль, неякісної нелегально ввезеної в Україну імпортної продукції ще досить багато.
Висновок — очевидний. Нині назріла нагальна потреба надати право підрозділам державної митної служби з боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил здійснювати оперативно-розшукову діяльність з метою: виявлення, відвернення та розкриття контрабанди; виявлення і взяття під контроль осіб, причетних до її вчинення.
Як ще один доказ — корупція в митних органах, про яку всі говорять. Утім, хто сьогодні спроможний цю проблему подолати? Не секрет, що окремі працівники митних органів самі сприяють незаконному імпорту товарів, звичайно, не без винагороди. Але хто, яка структура сьогодні може кваліфіковано зафіксувати й оформити факти отримання хабара та довести справу до суду? Представники правоохоронних органів мусять щонайменше опинитися у пункті пропуску — режимному об’єкті, де присутність чужака з тих органів відразу стає всім відома. Отже, сподіватися на якусь таємність проведення операції не випадає. На цьому тлі логічна наявність у митних органах підрозділів власної безпеки, але, не маючи жодних повноважень, працівники цих підрозділів змушені просто збирати інформацію (напівлегально) та пропонувати керівництву приймати рішення про недоцільність перебування на посадах окремих працівників. Керівництво митниць у таких випадках, як правило, знаходить вирішення проблеми у звільненні працівника за «порушення трудової або виконавчої дисципліни».
Мало того, що такий горе-працівник часто уникає кримінальної відповідальності, то він ще й звертається до суду, який... поновлює його на роботі! Оце вам реальний стан боротьби з корупцією в митних органах. Звичайно, трапляються винятки — коли порушують кримінальні справи та злочинців засуджують. Проте це лише випадки... А причина — у безправності підрозділів власної безпеки митниць, позбавлених права на проведення оперативно-розшукової діяльності.
Слід окремо сказати і про невідповідність один одному двох законів України: «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінально-процесуального кодексу України. Зокрема, останнім встановлено, що митні органи повинні здійснювати оперативно-розшукові заходи. Стаття 101 КПК (ч. 4) вказує, що митні органи є органами дізнання в справах про контрабанду, а стаття 103 КПК прямо каже: органи дізнання вживають, цитую, «необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили». Водночас у Законі «Про оперативно-розшукову діяльність» митна служба не зазначена серед органів, уповноважених на здійснення оперативно-розшукової діяльності! Маємо правову колізію: з митників питають як з правоохоронного органу, яким вони не є за статусом.
У Європі залишилося дві держави, чиї митні органи не мають права на здійснення оперативно-розшукової діяльності, — Україна та Албанія. І це напередодні вступу Польщі до Євросоюзу, після чого Україна автоматично стає «буферною зоною» і, відповідно, звалює на свої плечі підвищену відповідальність за припинення транзиту зброї та наркотиків територією України до Європи. Те саме і з продукцією, що є об’єктом інтелектуальної власності. Про який авторитет України в Європі сьогодні можна казати, якщо українська митниця, перебуваючи у безправному стані, просто не спроможна виконувати покладені на неї завдання з боротьби з контрабандою, а решта відомств з правоохоронними функціями також не має належних умов для цієї роботи.
Отже, сьогодні Україні слід визнати, що боротьба з контрабандою потребує не просто косметичних поправок, а кардинальних змін та визначення конкретних відповідальних структур, спроможних виконувати цю роботу та реально відповідати за стан справ. Тому вкрай важливі обговорення та розгляд у першому читанні у липні ц. р. на засіданні Верховної Ради законопроекту про внесення змін до Закону «Про оперативно-розшукову діяльність», що передбачає надання відповідним підрозділам Державної митної служби України права вести оперативно-розшукову діяльність. Зауважте, винятково в межах своєї компетенції з метою створення потрібної правової бази для боротьби з контрабандою, корупцією, організованою злочинністю та іншими порушеннями митних правил і для забезпечення належного державного захисту працівників митних органів. Митникам залишається сподіватися на подальшу мудрість парламентаріїв, які остаточним голосуванням ухвалять цей документ і в такий спосіб зроблять ще один внесок у боротьбу з контрабандою.
Станіслав ВІННІК, консультант підкомітету Верховної Ради України з питань зовнішньо-економічної діяльності та митного законодавства.
