Державотворення на зламі тисячоліть*

У такі переломні моменти нашого життя, а останні десятиліття інтенсивної розбудови нашої держави з повним правом можемо віднести до таких моментів, з особливою силою відчувається потреба у фундаментальних і водночас яскравих працях, які уособлювали б минулу і сучасну традицію в контексті відповідей на нагальні питання сьогодення.

Повною мірою сказане стосується підручника «Історія держави і права України. Академічний курс», що побачив світ два роки тому. За цей період громадська, фахова думки дійшли спільного висновку: ми одержали грунтовну, комплексну і правдиву працю, яка на зламі тисячоліть стала помітною подією в суспільно-політичному та науковому житті нашої держави.

Академічний курс підготовлено колективом учених, які представляють відділення теорії та історії держави і права Академії правових наук України, кафедру історії держави і права України і зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а також інші відомі вищі навчальні заклади. Цей академічний курс, безумовно, корисний не тільки для широкого загалу юристів, викладачів, студентів. Він стосується і політиків, і працівників державного апарату, і всіх наших громадян, оскільки дає їм можливість відчути своє коріння, свою державницьку традицію, ознайомитися з багатющою українською правовою спадщиною.

Варто нагадати, що саме в далекому 1917 році Михайло Грушевський починав не тільки з актуальних на той момент політичних праць, а й виступив з яскравими розвідками, які були присвячені українській історії. Так, відповідаючи на виклик «біжучої хвилі», він видав працю під назвою «Переяславська угода України з Москвою», яка мовою історичних фактів обґрунтовувала актуальні завдання українського державотворення.

Якщо провести історичні паралелі, то нині весь комплекс питань, пов’язаних з Переяславською Радою, не втратив своєї актуальності, а навпаки, став ще злободеннішим. А разом із цією проблемою такими ж гострими залишаються проблеми витоків української держави і права ще зі стародавніх часів. А це, як один з аспектів загальної проблеми національної ідентифікації, стає нині предметом запеклої дискусії різних політичних сил. XX століття додало не менш важливі проблеми боротьби за українську державність 1917—1920 років, період суперечливого та драматичного розвитку Радянської України.

А втім, річ не тільки і не стільки в політиці. Підручник розрахований на сучасне покоління студентів, які мають різні погляди, різні уподобання. Саме тому політична незаангажованість і цілковита наукова об’єктивність є безперечною перевагою цього Академічного курсу. Він служить історичній правді, він служить справі патріотизму.

А головне, величезний масив історико-правових фактів нашого минулого вибудовується в струнку систему, яка, в свою чергу, стає основою для підготовки майбутніх висококваліфікованих фахівців. Необхідно звернути увагу, що автори підручника, дбайливо зберігаючи «високоякісні» традиції вітчизняної історико-правової школи, доповнюють і розвивають їх своїм власним досвідом, надбаннями сучасної правової думки, не обминаючи при цьому найгостріші проблеми української тисячолітньої історії.

У 80-х роках уже була спроба видати таку працю, коли під редакцією академіка НАН України Бориса Бабія побачили світ два томи «Истории государства и права Украинской ССР», проте це видання так і залишилося незавершеним (XX століття так і не було досліджене). Нарешті тільки тепер провідним українським вченим вперше вдалося видати таку комплексну працю. Водночас той факт, що вона опублікована майже на десятому році української незалежності, дозволив авторам уникнути гонитви за удаваною актуальністю, а глибоким аналізом сучасних проблем розбудови незалежної України завершити виклад нашої державо- і правотворчої традиції. Саме тому висунення Академічного курсу на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки слід розглядати як цілком вчасне і обгрунтоване.

* Історія держави і права України. Академічний курс: У 2 т. (під редакцією В. Тація та А. Рогожина). — К.: Ін-Юре, 2002.