Українські збірні стартували у змаганнях матчами проти вірменських футболістів. Обидва колективи добилися нічиїх, хоча мали всі підстави для максимального результату. Тому ці результати ніяк не додали настрою українським шанувальникам футболу.
Матчі відбіркового циклу Євро-2004.
Наші олімпійські надії у спекотному Абовяні (температура в тіні була 35 градусів, а що було на сонці, навіть важко уявити) не мали вигляду команди, яка претендує на роль фаворита в боротьбі за путівку до Афін-2004.
Вірменія(U-21)—Україна (U-21). 1:1. Голи: Мурадян, 13 — Даниловський, 56.
Гості виступали в такому складі: Руденко, Шевелюхін, Шершун, Симоненко, Комарницький, Смалько, Даниловський, Наконечний (Балабанов, 63), Бєлік, Ротань (Бредун, 81), Савін (Кабанов, 46).
У першому таймі українці ніяк не могли налагодити гру. Хоча господарі не кинулися стрімголов атакувати. Отже, були умови діяти спокійно, конструктивно і гостро. Однак уже в дебюті наш захист припустився грубої помилки. Гравець владикавказької «Аланії» Симоненко зробив казковий подарунок суперникові — віддав м’яча Мурадяну. І той залюбки скористався ситуацією. Щоправда, наприкінці зустрічі Симоненко реабілітувався повною мірою, коли виніс м’яча з порожніх воріт.
Після пропущеного гола гості перехопили ініціативу. Але могли «отримати» ще кілька разів. Важко було зрозуміти, чому на «сухому пайку» тримали лідера атак збірної України Бєліка. Втім, і сам форвард особливою настирністю не відзначався.
Рівновагу потужним ударом низом здалеку встановив львів’янин Даниловський. Наприкінці матчу на полі умови диктували гості. Та зиску від цього не отримали.
Після зустрічі наставник нашої команди Анатолій Крощенко висловився доволі оптимістично:
— Шкода, що втратили очки. Однак нічого страшного не сталося. І вірмени, і ми забили досить випадкові м’ячі. Мої хлопці билися до останнього. І все ще попереду...
Дай Боже, щоб у Анатолія Миколайовича хороший настрій зберігся і по завершенні турніру.
Того дня в нашій групі відбувся ще один поєдинок: Греція—Іспанія. 1:0.
А тепер поговоримо про дорослих.
ГРУПА 6. Греція—Іспанія. 0:2 (голи: Рауль, Валерон).
Вірменія—Україна. 2:2. Голи: Серебренников, 2, Зубов, 33, Петросян, 73, Саркисян, 90+3, з пенальті.
Вірменія: Березовський, Артур Мкртчян (Саркисян, 60), Варданян, Білібіо, Овсепян, Дохоян, Петросян, Хачатрян, Мінасян (Восканян, 46), Артаваз Карамян, Арман Карамян (Мовсесян, 71).
Україна: Рева, Лужний, Несмачний, Тимощук, Єзерський, Серебренников, Кормильцев, Гусін (Максимюк, 65, Попов, 90+4), Зубов (Співак, 69), Мороз, Воробей.
Попереджено: Варданяна, 7, Лужного, 20, Тимощука, 70, Серебренникова, 81. На 90+2 хвилині з поля вилучено Єзерського.
Арбітр — Міко Віорелла (Фінляндія).
7 вересня. Єреван. Республіканський стадіон. 17 000 глядачів.
Після зустрічі хотілося почути від Леоніда Буряка відповідь лише на одне запитання: «Навіщо він замінив Зубова?». Про це і запитав його.
Леонід Йосипович відповів лаконічно, що це був не найкращий матч Геннадія. Таке пояснення ситуації, відверто, дещо здивувало. Та подивімося на факти, які, кажуть, річ уперта. Гадаю, не заперечуватимете, що Зубов організував першого м’яча, віддавши блискучий пас Серебренникову. А потім Геннадій чудово зіграв індивідуально і влучно пробив з лінії карного майданчика. Та й узагалі цей футболіст чинив постійний тиск на позиції вірмен, створював напруження. То хіба цього мало?
Однак подумав, що, можливо, я помиляюся. Тому поділився сумнівами з багатьма авторитетними фахівцями і колегами по гарячих слідах на єреванському стадіоні біля наших автобусів перед від’їздом до аеропорту «Звартноц». На адресу донецького півоборонця почув лише слова похвали.
Може, Зубов трохи і втомився. Але що корисного зробив Співак? Анічого. Зате узяв безпосередню участь у провальному моменті, коли Петросян сквитав рахунок. Вірменський футболіст, якого зрештою «загубив» Співак, мов на ковзанах, спочатку обіграв Максимюка, Несмачного і забив нам, на жаль, уже черговий свій гол.
Не хотілося ятрити душу тренера, якому не позаздриш, запитанням: чому такий непідготовлений гравець, як Максимюк, з’явився на полі, а досвідчений у виступах за збірну Попов вийшов на заміну тільки останньої миті? Втім, не можна дорікати лише тренерові. Найбільше, гадаю, все-таки винна команда, котра зненацька зупинилася, втратила ігрові нитки, поступилася ініціативою.
Сигналом до таких неприємних для нас змін стали три поспіль гострі й небезпечні випади Варданяна — удар здалека, головою зблизька і небезпечний навіс.
Оскар Лопес угадав із замінами. Вони дали змогу збірній Вірменії уникнути поразки. Ця нічия для господарів —перемога, і не інакше! Адже десь до 63-ї хвилини збірна України мала помітну перевагу, диктувала умови, постійно контролювала м’яча. І могла довести рахунок до некоректного. Та не скористалася численними моментами. Не змогла дотиснути вже майже деморалізованого суперника (такий наш менталітет — розслаблятися у непідходящий момент). А саме вміння довести справу до потрібного результату і є ознакою класу.
Взагалі вірменська команда мені особисто видалася значно слабшою, ніж та, що, скажімо, грала проти нас торік у Львові. Однак галасу в Єревані напередодні матчу здійняли чимало. Як на мене, смішна була заява президента федерації футболу Вірменії Рубена Айрапетяна у місцевій пресі про те, що він поставив завдання перед командою і її тренером вийти до ... фінальної частини чемпіонату Європи. Отакої! Та хотіти нікому не заборониш. Хоча з таким суддівством, як оце було в Єревані, різні дива стають реальністю...
Чи не правда, цей матч чимось нагадував недавню зустріч у Лізі чемпіонів на цьому полі між місцевим «Пюніком» і київським «Динамо»? Кияни повели в рахунку — 2:0. Але в підсумку — 2:2. Однак в активі динамівців була вже домашня перемога — 4:0. Збірній протистояв фактично той самий «Пюнік» на чолі з добре знайомим аргентинцем Лопесом, посилений кількома «легіонерами».
Хотілося, щоб і наша збірна вдома також виграла. Та до того матчу дуже багато подій. І треба по-справжньому налагодити гру національної команди. Зробити це, з усього видно, буде непросто. Адже в командному «лазареті», на жаль, ще перебуває велика група основних виконавців. Можливо, одужає Шевченко. Сама його присутність у команді додає їй сил. Побажаймо здоров’я мужньому Гусіну, якому за кілька днів до матчу в Єревані лікарі пропонували зробити операцію. Нехай все погане минеться для Андрія і збірної. Бажаємо цього особливо щиро.
Абовян—Єреван—Київ.
