У серпні, коли добрі господарі збирали останні гектари ранніх зернових, у Коростишеві відбулося свято першого снопа. У ТОВ «Коростишів-Льон» постаралися, щоб той день запам’ятався. Першим привіз тресту виробничий кооператив «Троковицький» Черняхівського району. Його керівник Леонід Войналович одразу одержав розрахунок. Негайно забрав гроші за машину довгунця і директор ТОВ «Торчинське» Коростишівського району Олександр Левковець. От у цьому й полягає новинка у відносинах із льонарями: ви здаєте високоякісну тресту, а «Коростишів-Льон» одразу платить.
На Житомирщині близько десяти льонозаводів, деякі з них давно не працюють і, схоже, вже не працюватимуть. Але 40 відсотків урожаю довгунця Житомирщини зібрано й заготовлено ТОВ «Коростишів-Льон».
У 2000 році, коли ТОВ «Коростишів-Льон» розпочало співробітництво з ВАТ «Коростишівський льонозавод», посіви довгунця в області становили лише 200 гектарів. Наступного стало 700. Нинішнього року ця культура займає вже тисячу гектарів. Замахуються ж у перспективі на чотири тисячі.
— Головний стимул для товаровиробника — гроші, —вважає генеральний директор ТОВ Володимир Козленко та президент товариства Юрій Демчук. Переконавшись, що тут розраховуються з льонарями вчасно, до Коростишева почали везти тресту з інших районів Житомирщини і Київщини. Покінчено з трирічним боргом із зарплати перед трудівниками льонозаводу. Відновлено і спецхарчування робітників.
ТОВ орендувало майже півтисячі гектарів землі під Коростишевом. Товариство само взялося вирощувати льон, щоб обкатувати нові сорти й технології, запросили до співробітництва вчених. Один з перших кроків -повернення до дідівського, роздільного збирання льону. Якщо не вдаватися до агрономічних тонкощів, то суть у тому, що треба і тонке волокно одержати, і високоякісне насіння. Тож і придбали французький обертач, який дає змогу рівномірно вилежати в полі стеблам з головками, в яких іде біологічне дозрівання насіння, — замість штучного висушування.
До речі, Володимир Козленко за освітою — технолог швейних виробів. Очолював київський будинок побуту «Молодіжна мода». Що значить уміло продавати свою продукцію, йому не треба розповідати. Коли вперше поїхав на виставку-ярмарок «Русский лен», стало прикро за державу: про нас там навіть не згадували як про льоносійну країну. Зате з «Русского льна-2002» повернулися з дипломом. Без широких міжнародних контактів сьогодні годі розраховувати на успіх. Китай, який одягає півсвіту, теж вирощує льон, але високоякісного довгого волокна йому гостро бракує вже навіть з причини географічного розташування: це культура довгого світлового дня. І китайці купують українське волокно, але в... Західній Європі.
Генеральний директор добре знає попит на швейні вироби, а це сприяло тому, що товариство серед перших в Україні почало виготовляти моволен — модифіковані волокна льону. Тканина з них відзначається особливою якістю.
— Принцип бізнесу: хочеш досягти успіху — вклади гроші, — полюбляє повторювати президент товариства Юрій Демчук.
У цих словах — пояснення того, чому за підсумками минулого року половина господарств області, які вирощували льон, не досягла бажаного фінансового результату. Льон — культура каверзна. Якщо упустив щось на одній із стадій агротехнічного процесу, то й гроші та зусилля марно витратив.
Тому Черняхівський район і вирішив об’єднати свої зусилля з Коростишівським. Голова Черняхівської райдержадміністрації Олександр Чорноморець прокоментував це так:
— 1999 року на весь район було тільки 200 гектарів льону — це просто кримінал. Цього року вже 800, а наступного буде 2000 гектарів.
Про «кримінал» він сказав не випадково. Свого часу саме льон давав району і прибутки, і зірки героїв соцпраці. Заробити на «поліському шовку» і тепер можна багато. Але спершу треба багато вкласти, щоб мати таке волокно, за яке один покупець поперед іншого вищу ціну називатиме...
Житомирська область.
