2,6 мільйона гривень дотаційних коштів мали б отримати тваринники Вінниччини за здану нинішнього року худобу вищої вгодованості. Натомість з Києва протягом восьми місяців не переказали жодної копійки...
Зайве м’ясо
— Люди безперервно йдуть до нас, — каже начальник обласної інспекції заготівлі і якості сільськогосподарської продукції Анатолій Порохня. — Але зарадити їм, на жаль, нічим не можемо. Адже районним інспекціям доручено приймати квитанції за здану на м’ясокомбінати худобу і визначати вагу, що підлягає оплаті, за шкалою вищої вгодованості. Розрахунки, наголошую, проводимо не ми. Фактичним розпорядником виділених коштів є МінАП.
Господарства усіх форм власності отримали 10 мільйонів гривень дотацій за здану торік великовагову худобу. Їх виплачували, щоправда, також із великим запізненням: половина названої суми надійшла вже у нинішньому році. Тепер, як бачимо, ситуація складається ще гірше: на календарі вересень, а ми ще не отримали жодної гривні. До того ж області ще й «врізали» ліміт коштів для дотацій — до 2,6 мільйона гривень.
Зважте ще на одну «поправку», зроблену не на користь тих, хто займається розведенням поголів’я ВРХ. Раніше худобою вищої вгодованості вважалися тварини, вага яких становила більш як 375 кілограмів. Нині планку піднято до 400 кіло. Зате розмір доплати за кожен кілограм, що перевищує даний показник, зменшено із 77 копійок до 45. Йдеться, щоправда, про худобу молочних порід, а саме таких переважно утримують селяни на своїх дворах. Розмір доплати за молодняк м’ясних порід залишився той самий — 89 коп. за кілограм живої ваги.
У мене особисто складається враження, що на «м’ясний бум» ніхто не сподівався. Підтвердженням тому є і лист з МінАП, датований квітнем н. р. Повірте, він став для нас великою несподіванкою. У ньому повідомлялося: при використанні обсягів фінансування на 2002 рік ...завершити приймання квитанцій за здану худобу вищої вгодованості. Пояснювалося це відсутністю коштів на виплату дотації.
Коли ми ознайомили з листом здавачів, ті нас не хотіли розуміти. Адже тим самим порушувалися попередні умови. Треба було зробити це, скажімо, на початку року. Адже кожен з тих, хто розводить худобу, розраховував на дотацію, тим паче що корівку або бичка за місяць не вигодуєш. Проте є вказівка — маємо виконувати: з першого червня квитанцій за здану на м’ясокомбінат худобу не брали. Водночас кожне звернення з цього приводу все одно фіксуємо в журналі. Мабуть, з часом держава все-таки знайде можливість розрахуватися з селянами.
Звідки така ціна?
— Сума недоотриманих дотацій для Вінниччини найбільша серед регіонів, — продовжує розмову заступник начальника обласного управління сільського господарства і продовольства Василь Салига. — Річ у тім, що ми, як мовиться, ходимо серед лідерів — досягли найвищого в державі рівня приросту тваринницької продукції. Наприклад, ВРХ збільшили на 32 тисячі голів (на 5,5% порівняно з початком року). Додалося 82 тисячі голів свиней. Чотири останні роки статистика фіксує позитивну динаміку. Кількість корів у сільгосптовариствах у нас знову, як це було раніше, перевищує череду індивідуальних власників.
Невиплачені дотації, звісно, боляче вдарили по економіці господарств. Комусь не вдалося придбати необхідну кількість пального. Хтось залишився без міндобрив тощо. Зайве нагадувати, що значить для господарства тваринницька галузь — це можливість щодня мати живу копійку. Однак ціни на тваринницьку продукцію смішні. До того ж вони постійно знижуються. 3,7 гривні в середньому дають нині заготівельники за кілограм «живої» ваги ВРХ вищої вгодованості. Молоко давно коштує дешевше води. Саме тому наша область внесла пропозицію в МінАП й Кабінет Міністрів про необхідність запровадження мінімальної ціни на продукцію тваринницької галузі. Так само, як встановлюється ціна на цукор...
Щодо згаданих вище дотаційних боргів, з цього приводу також зверталися з листами до Києва. Не раз це питання порушувала й обласна державна адміністрація. Щоразу нам відповідають однаково: будуть кошти — виплатимо дотацію, чекайте...
Тож селяни вкотре продемонстрували своє вміння працювати, а чиновники у високих столичних кабінетах (також вкотре) — намагання відбити у них бажання в даному випадку займатися розведенням худоби. Не було б корівок і бичків — ніхто грошей не вимагав би. Принаймні так люди кажуть. Зокрема, Віктор Самоєнко з села Летківка Тростянецького району. «Ми для них, схоже, як кістка в горлі». 72-річний чоловік також здав на Тростянецький м’ясокомбінат корівку. Але не тільки про гроші говорив Віктор Олексійович, хоча чекає не дочекається більш як 200 гривень.
— Раніше, ніде правди діти, — каже він, — корми здебільшого, як мовиться, позичали у колгоспі. Верету під пахву — і до скирти. Косу на плече — і на конюшину. Везли й несли і з поля, і з ферми. Одне Слово, як там співалося в пісні, все навкруги колгоспне — все навкруги моє. А тепер куди підеш? Зате земельки маємо стільки, що хоч спати не лягай. Все на своїх кормах. Дуже важко стало біля худоби ходити. Але якби платили справно, молоком і м’ясом нагодували б усіх -від Президента до бомжа. Селяни, як кажуть, дурні до роботи...
Ще не так давно переважна кількість корів в області знаходилася в індивідуальному секторі. Тепер навпаки: сільськогосподарські товариства мають череду на 60 тисяч голів більшу... Але й тут спеціалісти прогнозують спад поголів’я. Треба ж осінні роботи закінчити, та й про весну час думати, зиму пережити. От і підуть корівки під ніж.
Вінницька область.
P.S. Лист МінАП, схоже, став несподіванкою і для начальника управління координації здійснення аграрної політики секретаріату Кабінету Міністрів Валерія Шовкалюка. Його коментар був коротким: «Кабмін жодних рішень з цього приводу не приймав». Залишається тільки дивуватися.
