Округ і виборці для Богдана Губського — не географічно-статистичні поняття. Міста і села Черкащини, люди, котрі тут мешкають, підприємства, сільськогосподарські кооперативи, де вони працюють, школи, в яких навчаються їхні діти, давно стали для депутата адресами не «з блокнота». Буває тут не вряди-годи, а регулярно, і раптом що — дорогу в округ знайде із зав’язаними очима. Остання поїздка припала на 1 вересня.

...Так сталося, що Роман Борко 8 класів закінчив у Росії, а потім у зв’язку із сімейними обставинами переїхав з мамою до села Вільхи Золотоніського району. Невдовзі вітчим, який був родом із цих країв, подався кудись на заробітки, і Роман із мамою залишилися напризволяще. Ні знайомих, ні рідні. Та ще й мати не могла знайти роботу. Типова ситуація, коли дитині не залишалося нічого іншого, як покинути навчання, засукати рукави й іти на ферму — прибирати гній, підвозити худобі фураж або податися в помічники до тракториста — копирсатися у списаному двигуні, вислуховувати лайки «наставника» і нічого, окрім безпросвітного життя, не бачити. Яка доля чекала Романа? Однозначно нелегка. Проте хлопець виявив характер. Найперше: він побажав продовжити навчатися в школі. І не в абиякій, а в найпрестижнішій у райцентрі — гімназії імені Семена Скляренка. Як повідомила заступник директора гімназії Світлана Буряк, приймальна комісія досить прохолодно поставилася до бажання юнака навчатися в елітному закладі: як-не-як, а до 14 років школяр не те що не вчив, а навіть жодного разу не чув української мови. Однак кілька місяців життя в українському селі не минули для Романа даремно — українську він таки опанував. Але найбільше здивували золотоніських педагогів грунтовні знання з основних дисциплін. І хлопця прийняли до гімназії.

Історія з Романом на цьому не закінчилася. Успішно переходячи з класу в клас, юнак довчився до 11 класу. І ось наприкінці минулого року він почув про конкурс, що його оголосив Фонд інтелектуальної співпраці «Україна — ХХІ століття». Сумнівів — брати чи не брати участь? — не було. Адже переможцям голова ради фонду Богдан Губський обіцяв гранти на вступ до вузів. Роман спробував і... переміг. Сьогодні він — студент Одеської національної юридичної академії (судово-прокурорський факультет). Ось вам і хлопець із «забитого села»!

Утім, нічого дивного: політика Богдана Губського і як голови Ради ФІС «Україна — ХХІ століття», і як народного депутата базується саме на пошуку унікальних талантів і саме в українській глибинці. До речі, як зазначив у своєму виступі на першому дзвонику директор Золотоніської гімназії імені С. Скляренка Віктор Горошочок, Роман Борко такий не один. Гранти фонду також отримали випускники гімназії 2002 року Дмитро Климченко (Київський національний університет будівництва та архітектури), Тетяна Сірокваша (Черкаський держуніверситет імені  Б. Хмельницького), Ганна Фесун (Київський торговельно-економічний університет). Усього на Черкащині гранти від фонду, як вже писала наша газета, мають понад 80 випускників шкіл. До того ж більшість — сільських.

У День знань народний обранець приїхав в округ теж не з порожніми руками: 140 тисяч учнівських зошитів, понад 300 примірників книг та підручників було передано в школи. Виступаючи в Золотоноші, але вже перед колективом школи № 3, Богдан Губський пообіцяв педагогам та їх вихованцям під час розгляду бюджету на 2003 рік докласти зусиль, аби в проект були закладені надійні соціальні гарантії для вчителів, пункти про розвиток матеріально-технічної бази шкіл. Творчі конкурси від фонду триватимуть, сказав депутат, переможців нагороджуватимуть і направлятимуть на навчання до вузів. В інтерв’ю для «Голосу України» заслужена вчителька цієї школи, ветеран праці Зінаїда Лискова, ніби продовжуючи слова депутата, зазначила, що сьогодні перед школою стоять надзвичайно важливі завдання: виховати не учнівську масу з середнім рівнем знань, а особистість, яка була б лідером і в навчанні, і в житті, яка вела б за собою інших, надавала динаміки суспільним процесам. На запитання, чи існують в сучасній педагогіці такі поняття, як династії, Зінаїда Лискова сказала, що її родина — приклад. Сама Зінаїда Петрівна, до речі, випуcкниця цієї школи, має педагогічного стажу 38 років. Її донька Світлана пішла стежкою матері: також працює в школі № 3, і теж — математиком.

Побувавши 1 вересня у двох міських та трьох сільських школах свого округу, Богдан Губський відзначив досить високий рівень знань учнів і в міських, і в сільських школах. Так, у Новодмитрівській сільській школі з 15 випускників 2002 року у вузи вступили 11. А у Веселохутірській сільській школі з 11 випускників на студентські лави інститутів і університетів сіли 9 хлопців та дівчат.

Не обминули депутата цього дня і прозаїчніші проблеми: проведення газу, невиплата компенсацій учителям за комунальні послуги, ненадання інвалідам автомобілів тощо.

Черкаська область.