Конча-Заспа. Вічнозелений райський куточок на правому березі Дніпра на виїзді з Києва на Обухів. Тут — спортивні бази, оздоровниці, пансіонати, письменницький дачний кооператив... Тут легко дихається і привільно мислиться. Чимало літературних шедеврів народилося під тиху розмову струнких корабельних сосен.
Мати земельну ділянку у Кончі, а точніше будинок, —ознака престижу, приналежності до касти вибраних. Ще у радянські часи деякі особняки, подейкували тоді, продавалися за сто і більше тисяч радянських рублів. І нині, у часи переходу до ринкової економіки, знаходяться бажаючі оселитися тут, за містом. Особливо прагнуть цього «нові» українці, які зуміли тим чи тим шляхом сколотити чималенький капітал. Не будемо, правда, заглядати у чужу кишеню —непристойно.
Однак і поведінка деяких з них позбавлена моралі. І за прикладом далеко не ходитимемо. Повернемося у ту таки Кончу-Заспу. Серед тих, хто облюбував собі місце у цьому райському куточку, був і такий собі Валерій Міщенко. Свою «хатинку» він задумав звести на території письменницького дачного кооперативу. Задумав — і зробив. Яким чином отримав земельну ділянку, про це ми поки що промовчимо, хоча і є певні підозри щодо його, і не тільки, дій. Понад те, Валерій Міщенко розпочав будівельні роботи навіть без документів на право користування земельною ділянкою і погодженого проекту та дозволу на виконання будівельних робіт.
Та оскільки голова кооперативу виділив йому ділянку, що захопила шматок дороги і частину території, на якій розміщена водогінна башта, громадськість обурилася, і почалися звернення у відповідні інстанції. Не дивно, що насамперед природоохоронці забили на сполох. А тому Валерія Міщенка притягнули до адміністративної відповідальності і зажадали припинити будівельні роботи. Однак майже як у відомій приказці Леоніда Глібова, «а Васька, перепрошую Валерій Міщенко, слухає та їсть», тобто будує і далі.
І почалася переписка між різними міськими інстанціями. Так, управління державного архітектурно-будівельного контролю столичної державної адміністрації звернулося до київського природоохоронного прокурора з огляду на реакцію правопорушника з проханням «вжити до порушника заходи згідно з чинним законодавством».
Та реакції у відповідь ніякої. Хоча уже забила на сполох і навіть Харківська районна держадміністрація, оскільки на той час район Конча-Заспи територіально підпорядковувався їй. Зокрема, перший заступник голови В. Стороженко повідомляє, що «при проведенні... робіт зносяться вікові дерева, допускаються інші неправомірні дії, які завдають шкоди навколишньому природному середовищу».
Врешті 5-та сесія другого скликання Голосіївської районної ради у липні цього року прийняла рішення, яким зобов’язала Валерія Міщенка не тільки припинити будівництво, а й «привести земельну ділянку у відповідний санітарний стан». Ще й попередила його про ймовірне примусове знесення будинку у разі відмови виконати рішення сесії.
Гадаєте правопорушник заспокоївся і виконав рішення територіального органу самоврядування? Як би не так. Він почав погрожувати розправою. І знаєте кому? Народному депутатові Сергію Кіроянцу, про що є, до речі, і відповідні заяви свідків цих погроз. Бо ж народний обранець не тільки активно втручався у будівельні справи «новоспеченого» дачника, а й організував експертизу так званих свідчень членів правління дачного кооперативу «Конча-Заспа» у науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі при ГУМВС України в місті Києві. Його спеціалісти визнали: підписи відомого письменника і народного депутата Павла Мовчана ймовірно виконані різними особами.
То чому Валерій Міщенко почувається так впевнено, що навіть не боїться погрожувати народному депутатові, ще й у присутності свідків? Скринька відкривається вельми просто: він — засновник журналу... «Президент». І що тут такого? А Валерій Міщенко цим уміло користується і натякає на свої зв’язки на самій верхівці української влади, зокрема у будинку на вулиці Банковій. Щоправда, невідомо, як ставляться до подібних заяв у вже згадуваному будинку. Можливо, навіть не знають про такі зв’язки з приватною особою. Але треба визнати: такі натяки діють. Навіть на правоохоронців, які відмовилися порушити кримінальну справу, посилаючись на відсутність відповідних положень у Кримінальному кодексі. Щоправда, дещо раніше начальник відділу Генеральної прокуратури В. Ясельський дав вказівку заступнику столичного прокурора Д. Ветосі «прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України і вжити заходів реагування».
Дії правоохоронців не коментуватиму. Поставлю лише запитання: чи є правопорушенням самовільне захоплення земельної ділянки? Чи є правопорушенням забудова без відповідного дозволу місцевої влади і затвердженого проекту? Чи є правопорушенням невиконання рішення сесії районної ради? Чи особисті зв’язки з представниками влади є підставою для відмови у порушенні кримінальної справи? Чи погрози народному депутатові не караються законом? Дамо відповідь на ці запитання і зрозуміємо, чи справді наша держава демократична і правова.
