З біографії: голова Комітету ВР з питань аграрної політики та замельних відносин Іван Федорович ТомиЧ народився 1958 року на Івано-Франківщині. Закінчив агрономічний факультет Кам’янець-Подільського сільгоспінституту, працював бригадиром, заступником голови і головою колгоспу, завідувачем сектору РК КПУ, з 1988 року — фермер, перед обранням до ВР (за списком «Нашої України») — президент Асоціації фермерів України. Кандидат сільськогосподарських наук, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
— Іване Федоровичу, хочеться розмову з вами розпочати «на рівних», як поміж двох селянських дітей. Я щойно повернувся з малої батьківщини на Вінниччині, де допомагав копати картоплю стареньким батькам. А ви вже викопали?
— Цього року (на кінець серпня. — А. Б.) ще не копав. Зате більшу частину відпустки працював у фермерському господарстві свого сина Івана — на тракторі, комбайні, на току. Повірте, ця активна трудова перерва далебі ліпша, аніж десять днів, проведених у депутатському Дюльбері.
На моєму колишньому п’ятдесятигектарному полі в Заліщицькому районі, яке я отримав свого часу в користування для ведення фермерського господарства, нині працює мій двадцятидворічний син Іван Іванович. Він — голова фермерського господарства. То моя найбільша гордість: уявіть собі, син з молодою дружиною, якій ще й двадцяти немає, живуть-господарюють у полі за п’ять кілометрів від найближчого населеного пункту і так вросли у землю, що й красивий Київ для них — не спокуса змінити стиль життя.
— А решта дітей — також не кияни?
— Найменша донька Марійка цього року вступила до столичного медичного коледжу — займатиметься нетрадиційною медициною, отже, мешкає зі мною. А середня, Оксана, після закінчення юридичного коледжу працює за фахом у Заліщицькому міськвиконкомі на Тернопіллі. Тому дружині Ганні Володимирівні, як мовиться, доводиться розриватися між Києвом і Заліщиками, аби опікуватися молодими сім’ями наших старших дітей. До речі, дружина за фахом — агроном, ми разом колись закінчували Заліщицький сільгоптехнікум, отож вона ще й порадник у господарських питаннях.
— Тоді вам мають бути зрозумілі думки і настрої таких, як я, вихідців з села, яким доводиться допомагати стареньким батькам поратися на землі. Тато все життя працював у колгоспі трактористом, комбайнером, а нині, на старість, щоб виорати, засіяти гектар чорнозему, змушений ладнати саморобного кінського плуга або ж кланятися в ноги «сільським царкам». Не мучить вас совість, що ми поспішили відправити на звалище історії колгоспи?
— Я стояв і стою на тому, що ідеологія приватної власності на землю безальтернативна, підтверджена світовим досвідом. Інша справа, що трансформація однієї форми власності в іншу відбувається дуже боляче. Виконавчій і законодавчій владі не вдалося створити відповідних механізмів перехідного періоду і захистити селянина.
У себе, на Заліщанщині, ще у грудні 1993-го, тобто до виходу закону про сільськогоподарську кооперацію, ми на базі фермерських господарств створили перший в Україні обслуговчий фермерський кооператив «Ратай». Селянин має можливість отримати послуги зі збирання врожаю, сортування, переробки тощо. Отож один із головних документів, який розробляємо в комітеті і розглядатимемо на найближчих засіданнях Верховної Ради, — закон про захист власників земельних і майнових паїв.
— Бо й справді, слідом за майновими паями селянин може втратити й земельні. Повірте, серце кров’ю обливається, коли бачиш, як деякі новоявлені приватні підприємці, взявши майже задарма наділи людей в оренду, висмоктують з землі останні соки. Ні добрив, ні дотримання елементарних агротехнічних норм...
— Ми це відчуваємо і з численних звернень селян до нашого комітету. Ставимо питання не просто стосовно «латання законодавчих дір», а щоб через законодавство вийти на стратегію аграрної політики України. Звідси й потреба врегулювання питання охорони землі в умовах ринку (державна відповідальність за її збереження); законопроекти про кадастр і землеустрій, земельну експертизу, захист прав власників земельних майнових паїв на виділення в натурі земельних часток (паїв). Є в комітеті два законопроекти про ціни й цінову політику, бюджетну підтримку аграрного сектору. А батьком цих законодавчих норм має стати закон про міжгалузеве регулювання економічних відносин.
— Крім постави землероба-гречкосія у вашій зовнішності помічається щось спортивне. Невже вам, як і вашим колегам по парламенту Онопенку, Порошенку, Омельченку, Кендзьору та багатьом іншим, вибиватися в люди допомогла штанга чи кімоно дзюдоїста?
— Свого часу займався важкою атлетикою, мріяв про лаври майстра міжнародного класу, але подужав лише норматив кандидата у майстри спорту. Взимку люблю піти в гори на лижах, до останнього часу на кожне свято Івана Купайла робив сходження на Говерлу. Та й фізична робота на землі не дозволяє «розтреновуватися».
Вів розмову Анатолій БЕНЬ.
