Інститут досліджень діаспори провів «круглий стіл» на тему «Четверта хвиля міграції» за участі вітчизняних та зарубіжних громадських діячів та науковців, представників ЗМІ.
Увага до проблеми новітньої міграції з України цілком зрозуміла. Нині одномоментна трудова еміграція, за словами кандидата історичних наук Олени Малиновської, сягає від 2,5 до 7 мільйонів осіб, причому кожен четвертий виїжджає до Росії. Так само четверта частина емігрантів осідає за кордоном назавжди. За відсутності легалізації в країнах перебування нинішні заробітчани мають справу з силою-силенною проблем, породжених, зазвичай, браком достовірної інформації про те, що їх очікує за кордоном. Саме через це, на думку і першого секретаря управління гуманітарного і культурного співробітництва МЗС Олександра Акімова, і начальника управління Держкомнацміграції Андрія Попка, країни з кращими умовами щодо заробітків лишаються поза увагою наших співвітчизників. Натомість чимало потрапило до Аргентини, котра ніколи не відзначалася політичною та економічною стабільністю.
Неабияку роль у поінформованості потенційних емігрантів, зазначала працівник Державного центру зайнятості Марина Єгорова, відіграє правовий аспект міграційного процесу. Вона проаналізувала низку міждержавних угод, які покликані захистити українських заробітчан за кордоном.
На негативних наслідках неврегульованості міграційних процесів, зокрема торгівлі людьми, зосередив свою увагу заступник начальника відділу Держдепартаменту у справах громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України Василь Губський. Він поінформував про створення у Департаменті карного розшуку спеціального підрозділу, який покликаний запобігати нелегальному вивезенню дівчат для секс-індустрії в інші країни. Однак уже очевидна, на його думку, зворотна еміграція дівчат з Росії, країн Середньої Азії — в Україну.
Хто саме і куди їде — питання також недругорядне. Наша еміграція має яскраво виражений географічний характер: мешканці Волинської та Рівненської областей беруть курс на Білорусь, Чернігівської —на Росію, а постачальниками дешевої робочої сили для Чехії, Словаччини, Португалії, Іспанії та Італії є переважно прикарпатські області та Закарпаття. За словами заступника начальника управління у справах національностей та міграції при Київській міськдержадміністрації Володимира Горового, до Німеччини виїжджають переважно представники німецької меншини, а до Ізраїлю — єврейської. А член ради товариства «Україно-грецька думка» Галина Фоміних, яка є представником четвертої хвилі, вважає, що переважна більшість наших співвітчизників у Елладі мають «західноукраїнське коріння». І хоча влада лояльно ставиться до українських емігрантів, як воно буде під час Олімпійських ігор, ніхто передбачити не береться.
Учасники «круглого столу» висловлювали подив слабкою поінформованістю загалу щодо заходів, яких вживає українська влада для впорядкування процесу еміграції, розвитку міграційної політики. Тому неабияке пожвавлення викликала звістка голови Секретаріату Української Всесвітньої координаційної ради Валерія Рябенка про започаткування проекту «Вікно в український світ». Його спільно з Інститутом досліджень діаспори має відкрити перший національний телеканал. Треба сподіватися, що через це вікно ми більше довідаємося про життя наших співвітчизників за кордоном.
Ігор ВИННИЧЕНКО, директор Інституту досліджень діаспори
