Електроніка в сільському господарстві. Ця тема об’єднала експозицію в Чубинському на Житомирщині, представлену дочірнім підприємством «Рудь» відкритого акціонерного товариства «Житомирський маслозавод». Перед тим організація експонувала прилади на весняному ярмарку в обласному центрі. А ще раніше її представники з групою аграріїв їздили в Польщу. Звісно, не тільки для того, щоб визначні місця Ольштина подивитися. То чому така велика увага до електроніки в сільському господарстві?
Заковика —
в якості
ДП «Рудь» займається заготівлею молока для акціонерного товариства Житомирський маслозавод. Морозиво під цією торговою маркою смакують у всіх куточках України, відоме воно й за кордоном. А якщо перелічити всі країни, де знають інші види продукції ВАТ, вийде справжній урок географії. Та от що цікаво. За часів СРСР про це підприємство в Житомирі майже ніхто не знав. Однак сталося несподіване: непримітний завод перетворився мало не на лідера галузі.
Тож посилена увага до новинок електроніки не випадкова. Повернувшися додому із Польщі, керівники господарств захоплено розповідали про екскурсію на приватну ферму, де 150 корів обслуговують лише три працівники.
Водою
не розбавиш
У польській фірмі, яка випускає електроніку для села, гостям продемонстрували чимало цікавого. Зокрема, цифровий прилад для визначення кислотності молока. Вага — всього 300 грамів. Показує виміри в градусах Тернера і одиницях рН, а ще — температуру від нуля до 130 градусів. Результати вже через п’ять секунд висвітлюються на рідкокристалічному індикаторі. Усі шість десятків молоковозів ДП «Рудь» вирішено оснастити такими приладами.
Тваринникам не треба розповідати, що таке мастит. Електронний визначник цієї недуги в корів дає можливість у будь-якому місці визначити передклінічний стан запалення вимені. А отже, одразу вжити всіх необхідних заходів. До речі, на початку захворювання жодних зовнішніх хворобливих змін ще не помітно, і молоко нічим не відрізняється. От тільки для переробки вже непридатне.
А нещодаво в ДП «Рудь» приймали Младена Стоянова, керівника болгарської фірми, яка теж виготовляє електроніку для села. Зокрема, й портативні аналізатори «Екомілк». За старими методами на цю процедуру витрачають від двох до шести годин, окрім того, лаборантам доводиться дихати шкідливими випарами. Для «Екомілку» достатньо 25 грамів молока — і через три хвилини прилад висвічує необхідні дані. І не тільки вміст жиру — а ми за багато років звикли оцінювати молоко саме за цим показником. Із уведенням з першого липня цього року нових стандартів треба пристосовуватися до інших критеріїв: для переробників білок значно важливіший. Окрім того, прилад показує вміст сухого знежиреного молочного залишку, визначає густину. Води вже не доллєш — прилад одразу повідомить. «Екомілк» легко підключається до комп’ютера, і дає змогу створювати базу даних про постачальників продукції.
Вони від нас захистилися
Ще торік вітчизняні виробники отримували основні прибутки від експорту своєї продукції.
— Майже в два рази більше сухого молока, ніж позаторік виробили на теренах країни в 2001 році. Його продавали здебільшого на Захід. Однак Європа стала на захист інтересів своїх фермерів, — каже директор ДП «Рудь» Максим Голубєв. — Там дають велику дотацію, запроваджують обмежувальні заходи.
Результат відомий: ціна на сухе молоко різко впала. А український товар вигравав саме за рахунок дешевизни, зокрема й через низьку якість. Тепер цінової переваги немає. Тож на міжнародний ринок можна вийти тільки з якісною продукцією.
А що ж наш споживач? На жаль, ми вживаємо значно менше молочних продуктів, ніж потребує організм. Дається взнаки низький заробіток. Утім, навіть якби зарплати різко зросли, на вітчизняних прилавках навряд чи з’явилася б така різноманітність, скажімо, твердих сирів, як у розвинених країнах. Можливості переробників обмежує якість молока.
У Польщі, приміром, вже ніхто не прийме молоко, яке не охолодили одразу після видоювання. Наші «мудреці» придумали простіші способи: антибіотик, пральний порошок — молоко довше не скисає (та тільки «Досі» чи «Гали» нам у шлунку якраз і бракувало). Електронні прилади дають змогу виявляти такі шкідливі добавки, отже, працюють і на споживача.
А наші електронники торгують на базарі
Хто не в захопленні від нового стандарту і від закликів купувати прилади, то це виробники молока. Младен Стоянов розповів, що зайнятися «молочною» електронікою його спонукали дуже високі ціни на прилади, що випускаються в розвинених країнах, — до 80 тисяч доларів. Його «Екомілк» можна придбати приблизно за тисячу доларів.
В аграріїв з приводу цього постає підступне запитання: а яка різниця в точності вимірювання? До того ж для багатьох сільгосппідприємств і тисяча доларів — багато. Польські прилади коштують від однієї до двох тисяч гривень. Але й це проблема для тих господарств, де більше року не виплачують зарплату.
Однак господарювати в селі без електроніки —те саме, що у вік комп’ютерів на рахівниці рахувати. І тут знову постає запитання: а що ж наші приладобудівники? От і в Житомирі є свій «Електровимірювач», колишній велетень, який експортував продукцію в чотири десятки країн. Від прославленого колись колективу залишився дрібний уламок — так і не придумали, що б таке випускати, що мало б попит.
Житомир.
