24 серпня 2002 року Президент України Л. Кучма у зверненні до народу оголосив про необхідність невідкладних змін у політичній системі — переходу до парламентсько-президентської республіки, що передбачає перерозподіл повноважень між гілками влади, запровадження пропорційної системи виборів. Л. Кучма повідомив про своє доручення створити робочу групу з розробки проекту політичної реформи і закликав «політичні сили, у тому числі опозиційні, включитися в цей процес».
У зв’язку з цим фракція Соціалістичної партії України заявляє таке.
З моменту створення і протягом всієї своєї діяльності фракція послідовно й наполегливо відстоює ідеї парламентаризму, громадянського суспільства, народовладдя як форми реалізації народом основоположного конституційного права — здійснювати владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування.
Першочерговими умовами подолання соціально-економічної кризи, виходу країни на шлях відродження і прогресу фракція вважає зміну системи влади, створення політично відповідальної влади, підконтрольної народові, підвищення ролі парламенту і самостійності уряду, запровадження прямих виборів керівників областей і районів. Це зобов’язання записане першим пунктом передвиборної програми СПУ до парламентських виборів 2002 року.
Переважна більшість виборців України підтримали ці вимоги, проголосувавши за списки політичних партій і виборчих блоків, які декларували схожі наміри.
Розуміння необхідності зміни системи влади стало основою для об’єднання представників різних політичних партій, обраних до Верховної Ради України, які заявили про намір проведення спільних акцій протесту проти влади, очолюваної Президентом Л. Кучмою.
Фракція соціалістів вважає, що саме ця обставина змусила Л. Кучму оприлюднити це звернення з метою:
по-перше, заспокоїти громадськість України і світу декларованою готовністю до назрілих політичних реформ;
по-друге, внести розкол у лави опозиції, послабити її за рахунок привернення на свій бік нестійкої частини народних депутатів від опозиції;
по-третє, використовуючи свій вплив на Верховну Раду України, через підконтрольне керівництво і залежних депутатів представників бізнесових структур та криміналізованої олігархії, балансуючи на межі штучно створюваної парламентської кризи, дискредитуючи тим самим саму ідею парламентсько-президентської республіки, виграти час і забезпечити зміни до Конституції, які дадуть можливість остаточно утвердити авторитарний режим на чолі з Л. Кучмою або його наступником.
У соціалістів є всі підстави для недовіри Л. Кучмі. За вісім років президентства зусиллями Л. Кучми і його найближчого оточення в Україні запроваджено авторитарний режим, створено кримінально-кланову державу. Масові факти причетності вищих посадових осіб до кримінальних злочинів — убивств Георгія Гонгадзе, Ігоря Александрова, багатьох інших співвітчизників, цинічного порушення конституційних прав народних депутатів, інших громадян країни, розкрадання державних коштів в особливо великих обсягах, незаконної торгівлі зброєю — вкотре підтверджують злочинний характер існуючого політичного режиму.
Влада не зуміла забезпечити нормальний хід розвитку країни, надії і сподівання народу України, виявлені ним на референдумі у грудні 1991 року, не виправдалися.
Життя більшості громадян погіршилося, бідність стала нормою багатьох прошарків населення. Без війн, епідемій і природних катаклізмів населення скоротилося майже на 4 млн. осіб.
У структурах держави потворні політичні процеси призвели до панування «закону сили над силою закону», процвітають корупція і чиновницька сваволя. Найголовнішою причиною такого становища були і є нездатність та небажання влади чесно служити своєму народові. Владні структури виявилися безсилими консолідувати суспільство.
Постійна боротьба Президента з парламентом, зміни урядів (за 11 років змінилося 10 прем’єр-міністрів), відсутність сталої більшості у Верховній Раді не могли і не можуть привести до об’єднання їхніх зусиль у розробці та здійсненні зрозумілих народові програм соціально-економічного розвитку суспільства.
Як можна вірити у щирість заяви Л. Кучми про необхідність впровадження в Україні пропорційної виборчої системи, коли ще недавно він не раз заявляв про потребу збереження мажоритарної системи, коли Президент України шість разів застосовував вето, аби зберегти незмінною мажоритарно-пропорційну систему, щоб мати важелі адміністративного впливу в інтересах пропрезидентських партій і своїх кандидатів у мажоритарних округах.
Ті, хто готував Президентові текст звернення до народу, мали б пам’ятати, що майже два роки тому, після так званого референдуму з народної ініціативи, група народних депутатів України, у тому числі соціалісти, внесли проект закону про необхідні зміни до Конституції для переходу до парламентсько-президентської республіки, але під тиском Президента його досі не розглядає Конституційний Суд.
Однак, незважаючи на численні факти, які ставлять під сумнів щирість намірів Президента Л. Кучми, фракція СПУ вкотре заявляє про свою готовність до співпраці з будь-якими політичними силами, у тому числі з Президентом, для успішного впровадження плюралістичної демократії, верховенства права, забезпечення прав людини.
Першими кроками на шляху політичної реформи повинні бути:
1. Негайне створення Комісії Верховної Ради з питань проведення політичної реформи за участю представників різних політичних сил і фракцій Верховної Ради.
2. Розробка і прийняття протягом вересня 2002 року закону про концепцію політичної реформи в Україні, складовими якої мають стати:
* прийняття закону України про Кабінет Міністрів;
* прийняття законів України про імпічмент Президента, спеціальні слідчі комісії, спеціального прокурора;
* прийняття законів України про вибори до Верховної Ради і представницьких органів місцевого самоврядування на пропорційній основі;
* запровадження прямих виборів керівників областей і районів;
* запровадження дійового парламентського і громадського контролю за виконавчою владою, силовими структурами, негайне відновлення трансляції роботи Верховної Ради в прямому ефірі.
В основному ці завдання можуть бути реалізовані шляхом прийняття закону про зміни до Конституції, проект якого є на розгляді в Конституційному Суді України.
3. Указ Президента України, в якому він заявив би про перерозподіл повноважень структур центральної влади і про ініціювання відповідних змін до Конституції України. Скорочення апарату адміністрації Президента, ліквідація управлінь і служб, які дублюють Кабінет Міністрів, у тому числі інституту держсекретарів. Забезпечення умов для діяльності політичної опозиції, припинення переслідування народних депутатів, активістів політичних партій з боку спецслужб і силових відомств.
Підтверджуючи готовність до діалогу з Президентом в інтересах зміни системи влади, фракція Соціалістичної партії України водночас вважає за потрібне проведення масових осінніх акцій, спрямованих на підтримку необхідних змін у політичній системі України, на захист соціально-економічних інтересів населення (зокрема щодо освіти, охорони здоров’я, пенсійного забезпечення, комунальних платежів, проблем селян), на відставку Президента і дострокові президентські вибори.
Олександр МОРОЗ, голова фракції.
29 серпня 2002 року.