Друга сесія Верховної Ради четвертого скликання розпочинає роботу 3 вересня. І сьогодні вже зрозуміло: вона буде непроста. Особливо з огляду на президентські ініціативи, озвучені протягом останніх днів. Наш кореспондент попросив керівника депутатської групи «Демократичні ініціативи» Степана ГАВРИША спрогнозувати розвиток подій у парламенті:
— Мені хотілося б бути художником, який з кольорів осені наніс на полотно сесії оптимістичні фарби. Сюжет — процес єднання українського народу, можливо, довкола конституційного процесу, який привів би до дуже серйозних реформ у системі організації влади в Україні.
Але зрозуміло: осіння сесія буде досить складна. З одного боку, переповнений законодавчий портфель, обтяжений попередніми зобов’язаннями щодо прийняття Податкового кодексу, проведення соціальної і найбільш важливого її фрагмента — пенсійної — реформи. Й досі не прийнято Цивільний кодекс разом з Господарським, не проведено завершальної кодифікації інших законодавчих актів для формування правового поля. І найголовніше — практично немає доктрини гармонізації українського законодавства з європейським. Усе це свідчить: парламенту доведеться працювати у складних умовах.
Водночас слід звернути увагу й на таке: у Верховній Раді немає чіткої об’єнаної коаліції, яка могла б взяти на себе відповідальність за законодавчий процес.
А тому заклик Президента, який пролунав 24 серпня у зверненні до українського народу, а потім знайшов продовження у його виступі на засіданні уряду, про необхідність створення більшості навколо проблем законотворення, ідеології законодавчого процесу, демократичних перетворень, був вчасний і доволі конструктивний. На мою думку, з дискусії про створення парламентської більшості і розпочне роботу друга сесія.
Без сумніву, подих президентських виборів, як і під час попередньої, і наступних, позначатиметься на емоціях сесійного залу. А оскільки парламент — політичний інститут, а не лише законодавчий орган, то політична складова переважатиме. Політичні компроміси визначатимуть досконалість наших домовленостей щодо тих чи тих законопроектів.
Я цілком переконаний: хвилі емоцій, що вируватимуть у залі, особливо у вересні, врешті-решт мають сприяти початку роботи «круглого столу» між всіма політичними силами. Єдина мета такого «столу» — визначення параметрів існування України. Передусім сьогодні, а не тільки завтра. Бо темпи нашого розвитку починають істотно гальмуватися. І, зрозуміло, не тільки через недосконалу модель політичної влади в Україні, а й через роз’єднаність гілок влади, політичної еліти, яка найбільше зосереджена у сесійній залі. Оце і є, на мою думку, ахіллесова п’ята нинішньої української спільноти.
Переконаний: демократичні сили, які сьогодні, як ніколи раніше, представлені у сесійній залі, зобов’язані відкинути свої амбіції для того, щоб скористатися пропозиціями глави держави і розпочати серйозну дискусію навколо, найперше — конституційної реформи. Вона дасть можливість розблокувати й інші процеси. Бо, чесно кажучи, перехід суто до парламентської держави, а саме таку модель мав на увазі Леонід Кучма, говорячи про парламентсько-президентський устрій, не може бути самоціллю для українців. Перехід до нових інструментів в управлінні державою, співпраці з громадянським суспільством як партнером влади має визначати наші можливості впливу на внутрішній і зовнішній світ з метою пошуку власної моделі національного розвитку, яка може будуватися винятково на захисті національних інтересів. Головний стрижень яких — побудова української національної держави. І у цьому — суть української національної ідеї.
— Чи планує група «Демократичні ініціативи» стати застрільником переговорних процесів у парламенті?
— Ми маємо намір розпочати сесію відповідною заявою до парламентаріїв і українського народу, у якій сформулюємо принципи, що можуть об’єднати український політикум, українську владу і головне — українську націю. А також запропонувати систему цінностей, які, без сумніву, мають загальнолюдський характер, заради того, щоб Україна не зсувалася у «сіру» зону свого історичного розвитку.
Європейський вибір України — це не халва в роті, яка закінчиться солодким відчуттям пам’яті. Це — доля, яка визначила нам, формуючи ідеологію державотворення, громадянського суспільства, рухатися до вищих стандартів сучасного світу, вищих стандартів демократії. Втім, йдеться не тільки про те, щоб ми сліпо скопіювали матрицю європейських стандартів для України. Це практично неможливо нині. Йдеться про те, щоб ми скористалися цими стандартами для створення основи національного розвитку, національної політики. А тому нам потрібно визначитися із стовповим шляхом, яким маємо рухатися. Звичайно, відмовившись від багатовекторності, зосередивши головну увагу на об’єднанні нації для досягнення майбутньої благополучної історії України.
Розмову вів Володимир КОРОЛЮК.
