На Волині успішно розвивається м’ясне скотарство. Прикладом цього є СТзОВ «Ратнівський аграрій», у розвиток якого іноземний інвестор за три роки вклав 16 мільйонів євро.
На Поліссі перевага тваринництву
Товариство «Ратнівський аграрій» здається Феніксом, що повстав із попелища. У відбудованому і розширеному колишньому відгодівельному комплексі колгоспу імені Лесі Українки, який пустував півтора десятка років, сьогодні набирають вагу понад 1700 голів великої рогатої худоби м’ясних порід. Це по-справжньому сучасна ферма, де більшість виробничих процесів механізовано, де застосовують новітні технології відгодівлі. Добові прирости живої ваги молодняка ВРХ становлять 1000 і більше грамів і це без використання будь-яких хімічних добавок, стимуляторів. Важливо й те, що екологічно чисте м’ясо виробляють у місцевості, довкіл якої на сто кілометрів немає жодного шкідливого виробництва і яка не зазнала згубного впливу аварії на ЧАЕС.
За менш як чотири роки змінилися не лише тваринницькі приміщення, а й довколишні поля. Два десятиліття вони облогували, заростали бур’янами, чагарниками, заболочувалися. Здавалось, вже ніколи не прийде до них людина з плугом. Та по-іншому вважали в «Ратнівському аграрії», за короткий термін освоївши понад сім тисяч гектарів перелогів. Не забувають у господарстві й про меліорацію: чистять внутрігосподарські канали, вирубують на них чагарник. Інакше весною значні площі через підтоплення не можна буде засіяти, а влітку, під час паводків, які трапляються тут досить часто, вже вирощений врожай може загинути.
Разом з директором господарства Валентином Чернецьким (на знімку) оглядаємо тваринницькі приміщення. Вони просторі, великі скляні ліхтарі на даху дають багато світла, худоба утримується без прив’язі. У «Ратнівському аграрії», до речі, віддають перевагу стійловому утриманню худоби. Як вважає його директор, в умовах господарства це виправдано:
— Ґрунти у нас малородючі, супіщані, — розповідає Валентин Чернецький. — Через це не можемо сіяти на прилеглій території ані люцерну, ані конюшину, тому що наша земля не придатна для цих культур. Частина молодняку постійно перебуває на фермі: на випасі втрачаємо трохи прирости. Але для корів і нетелей випасання досить рентабельне.
Звертаю увагу ще на одну приємну обставину: у приміщеннях багато молодняку. Отож мине рік і господарство зможе щотижня відправляти споживачам до десяти тонн дієтичного м’яса.
— М’ясне скотарство — справа копітка, а гроші «повільні», — ділиться думками Валентин Антонович. — Але потрібно віддати належне нашому інвестору Андрію Паннікову, який не побоявся піти на значні витрати (в межах 16 мільйонів євро) і побачити у цій справі велику перспективу. Адже і об’єднана Європа, і Україна потребують високоякісної яловичини. Останнім часом ціна за кілограм живої ваги зросла до 40 гривень. Уже маємо постійних покупців. Оскільки стадо племінне, то у нас охоче купують і молодняк. Ціни тут ще вищі. Справа стає прибутковою. Маємо намір довести поголів’я до трьох тисяч. Для господарства це буде оптимальна кількість худоби. До речі, з давніх-давен люди на Поліссі завжди віддавали перевагу тваринництву. Воно дає м’ясо, молоко, а ще без гною місцеві поля малородючі.
Запрацювала фабрика оргдобрив
Комплекс у селі Якушів є зразком сучасного ведення м’ясного скотарства: з добре налагодженою племінною справою, з механізованою роздачею кормів, видаленням гною і, навіть, його переробкою. Неподалік від гноєсховища мені показали будівлю, чимось схожу на бокси для вантажних автомобілів.
— Були приміщення, ми їх переобладнали під цех біоферментації, — пояснює директор господарства. — Ферментуємо в них гній великої рогатої худоби, щоб мати якісне органічне добриво, яке можна було б транспортувати на далекі відстані. Оскільки землі у нас розташовані аж в чотирьох районах — Ратнівському, Ковельському, Старовижівському, Турійському, то перевозити звичайний гній за кілька десятків, а місцями і на сто кілометрів, економічно не вигідно. Тож вчимося ферментувати його. Одна тонна таких добрив заміщає 6—10 тонн гною. Замість 50 тонн гною на гектар вноситимемо 5—7 тонн такої органіки. Виграш як на логістиці, так і в тому, що рослина зможе засвоювати його вже в перший рік внесення. Гній же більш ефективний на другий рік.
Підходимо до будівлі, яка в цю прохолодну пору парує, як лазня.
— У кілька етапів іде переміщування, вилежування в кагатах, потім перемішуємо з тирсою і вже далі закладання в камеру, — продовжує свою міні-екскурсію Валентин Чернецький. — Тут відбувається біологічний саморозігрів маси до 80 градусів. Завдяки цьому процес, який триває в природі кілька років, у нас відбувається усього за два тижні. Гній з соломою змішуємо і додаємо тирсу. Багато з наших колег ще додають торф, але ми не маємо таких торфорозробок. Тому використовуємо тирсу, яку збираємо по лісопереробних підприємствах. Хочемо увесь підстилковий гній переробляти. Маємо його десятки тисяч тонн. Збільшуватимемо поголів’я, щоб органіка потрапляла на всі поля. Частину таких добрив продаватимемо і теж отримуватимемо певні прибутки.
Для шашликів, стейків та іншої смакоти
— Маємо землі, не придатні для ріллі, але які можна використовувати для розвитку вівчарства, — розмірковує керівник «Ратнівського аграрія». — Але знову-таки для бізнесу потрібна стабільність, насамперед законодавство, яке ми розуміли б і по якому могли б працювати. На жаль, нещодавно прийняті зміни до Податкового кодексу не зовсім зрозуміло як виконувати, і на сьогодні фіскальна служба ще не дала з цього питання чітких роз’яснень.
Наше м’ясо по європейських породах має дуже гарну якість і дуже гарну мраморність. Це м’ясо, яке використовується на такий, мабуть, найдорожчий продукт, як стейк. Уже реалізували перші товарні партії — і наші покупці готові встановлювати нам навіть трохи вищі ціни, бо бачать якість м’яса набагато кращу, як в інших виробників. Зокрема, від того м’яса, яке завозиться з Америки або Австралії. Як кажуть переробники, воно більш органічне, бо ми не даємо худобі стимуляторів росту.
Наше господарство відмовилося від своїх намірів збудувати цех із забою худоби, організувати первинну переробку, але ситуація в Україні поки що не дозволяє залучати якісь додаткові інвестиції.
«Ратнівському аграрію» нещодавно виповнилося лише три роки. За цей час багато зроблено. Сподіваємося, що і наступний період буде для товариства таким же успішним.
Якушів
Ратнівського району
Волинської області.
Такі бички виростають в Якушеві.
Молодняк на комплексі швидко набирає вагу.
До речі
У господарстві розводять худобу таких м’ясних порід: Лімузин, Шароле, Абердин-ангус, Поліська, Волинська. Племінне ядро походить з канадської, французької, польської та української селекцій різних генетичних ліній.
