Новоселицький район можна сміливо заносити до Книги рекордів Гіннесса за кількістю криниць-журавлів, які до цього часу збереглися на його теренах. У степовій бессарабській зоні Чернівецької області такі криниці були неодмінним атрибутом ландшафту. Копали їх переважно вздовж доріг, аби кожен подорожній міг втамувати спрагу. На цямриннях вирізьблювали напис на честь того, хто офірував кошти на облаштування мурованки. В Новоселицькому районі цей звичай зберігся й донині.
За селом Ваньчиківці гордо височіє журавель, споруджений братами Говорнянами. Криницю вони викопали на згадку про своїх покійних батьків. На західній околиці теж є кілька кадубів, які звели мешканці села. Біля криниць часто будують ще й невеличкі каплички, аби було де помолитися Богу чи запалити свічку. Ставлять журавлі і на спомин про загиблих на війні, а тепер уже й на згадку про померлих на чужині нелегалів-заробітчан.
Найбільше таких криниць у селі Тарасівці Новоселицького району. Я налічив їх тут понад шістдесят. І всі вони розташовані обабіч шляху, що веде до Молдови. Їх ніхто не замикає на колодки. Вони відкриті для кожної спраглої людини. На цямринні обов’язково знайдете кухлика. Правда, він прив’язаний ланцюгом. Це запобіжний захід щодо тих, хто має липкі руки на чуже.
У Тарасівцях збереглися журавлі, які були поставлені ще в позаминулому столітті. Аби відро швидко наповнювалося водою, до нього прикріплюють грузило. Колись це був звичайний камінь-кругляк, принесений з берегів Пруту, а тепер до обруча кріпиться шестірня від трактора чи комбайна або інша деталь.
У Ваньчиківцях такі криниці добротніші, краще оформлені. На бетонному цямринні майстри вирізьблюють лебедів, лелек, жар-птиць. А дехто споруджує цямриння у вигляді великого глечика. Гарні журавлі можна побачити і в селі Маршинці. В дитинстві пила воду з такого кадуба мешканка цього населеного пункту, нині естрадна примадонна, народна артистка України і Молдови Софія Ротару.
Є криниці-журавлі і в самій Новоселиці. Хоча в радянські часи була дана команда переобладнати їх на більш цивілізовані, оскільки через цей райцентр мали нести вогонь Московської олімпіади.
Дехто вважає такі криниці пережитком минулих епох, допотопною архаїкою. Проте це хибна думка. Вони передовсім є промовистими свідками побутової культури буковинців. Селам ці етнографічні раритети додають особливого шарму. Тому тут часто зупиняються зарубіжні туристи, аби зафіксувати відеокамерою чи фотоапаратом дивні криниці, які нагадують цибатих журавлів.
Чернівецька область.