Футбол. Товариські матчі національних збірних. Не тільки українським уболівальникам цей день завдав смутку. Розчарування очікувало також їхніх німецьких і французьких побратимів, команди яких на виїзді зіграли внічию. А чемпіони світу та італійці ще гірше —програли вдома. Та нам від цього не легше. Адже річ не в результаті, а в грі, яку показала українська команда. Втім, про все по черзі.
Болгарія—Німеччина. 2:2. Італія—Словенія. 0:1. Росія—Швеція. 1:1. Естонія—Молдова. 1:0. Латвія—Білорусь. 2:4. Фарери—Ліхтенштейн. 3:1. Фінляндія—Ірландія. 0:3. Норвегія—Нідерланди. 0:1. Туреччина—Грузія. 3:0. Литва—Ізраїль. 2:4. Хорватія—Уельс. 1:1. Азербайджан—Узбекистан. 2:0. Люксембург—Марокко. 0:2. Польща—Бельгія. 1:1. Македонія—Мальта. 5:0. Боснія—Сербія і Чорногорія. 0:2. Чехія—Словаччина. 4:1. Швейцарія—Австрія. 3:2. Бразилія—Парагвай. 0:1. Шотландія—Данія. 0:1. Туніс-Франція. 1:1. Ісландія—Андорра. 3:0. Венесуела—Болівія. 2:0.
Виокремимо поєдинки з участю суперників української збірної у відбірковій групі Євро-2004: Румунія—Греція. 0:1. Угорщина—Іспанія. 0:1. Північна Ірландія—Кіпр. 0:0.
І, нарешті, про київський матч. Україна—Іран. 0:1. Гол: Даєі, 56.
Україна: Шовковський, Коновалов (Серебренников, 71), Скрипник, Попов, Тимощук, Зубов, Кормильцев, Мусолітін (Іванов, 36), Бахарєв (Калиниченко, 57), Ребров (Мелащенко, 57), Воробей.
Іран: Мирзапур, Навазі (Насраті, 69), Мінаванд (Бадаві, 89), Гольмохаммаді, Резаії, Бахтіарізаде, Лотфі (Азіззаде, 85), Некунам, Каримі (Амір Абаді, 90+4), Даєі, Нікбахт Вахеді (Баяатанія, 75).
Попереджено Скрипника, 44, Навазі, 86.
Арбітр — Асім Худієв (Азербайджан).
21 серпня. Київ. НСК «Олімпійський». 22 градуси. 20 000 глядачів.
Так, іранці вище за нас у світовому рейтингу на чотирнадцять позицій — 33 і 47. Так, у нас травмованих і хворих майже цілий склад: Шевченко, Головко, Федоров, Ващук, Гусін, Несмачний, Косовський, Парфенов, Кардаш. У цій грі до «лазарету» долучився ще й Мусолітін, який зазнав серйозної травми наприкінці першого тайму, і його зі стадіону забрала «швидка допомога». Не приїхав досвідчений Лужний. Але про все це стало відомо не вчора.
Коли тривав перший тайм, у голову весь час лізли надокучливі думки і запитання — як із такою грою ми збираємося, скажімо, протистояти Іспанії? Хоча дехто зауважить, що, мовляв, до поєдинку з цією видатною командою ще багато часу (29 березня наступного року). Однак де гарантія, що все зміниться докорінно на краще?
Незабаром очікується поява в таборі збірної Гусіна і Несмачного. Навіть із Шевченком, дасть Бог, не все так песимістично. Леонід Буряк повідомив, що через десять днів усе має прояснитися остаточно. Він спілкувався з Андрієм, і той повідомив, що після операції дістався додому на своїх ногах. Лікарі вважають, що період реабілітації може значно скоротитися. Постукаємо по дереву.
Але залишаться переважно ті самі футболісти, що грали проти Ірану. Складалося враження, особливо в першій половині зустрічі, ніби наші футболісти здебільше не зовсім усвідомлювали, що мають робити. Вони начебто виконували важку примусову роботу. Буряк казав про проблеми оборони. Проте саме захист, який припускався певних помилок, не викликав особливих нарікань. Інша річ атака. Нічого конструктивного упродовж перших 45 хвилин у нашому наступі ми так і не побачили.
Здивувала якась інертність і скутість. Куди подівся азарт? Виходить, лише в зустрічах з київським «Динамо» бойовим вогнем палають очі футболістів «Шахтаря». А коли вони знімають помаранчеві «мундири» і вдягають синьо-жовту форму, невідомо куди й дівається отой войовничий запал.
Одне слово, ми добре пересвідчилися, чого варта наша збірна без динамівців.
Тим часом гості більшість ігрового часу діяли злагоджено, агресивно, демонструючи пристойні командні швидкості. Одне слово, добротний колектив — та й годі. А його гравці мають таку технічну підготовку, що можуть, проявивши індивідуальну майстерність, істотно вплинути на перебіг подій на полі. Свідчення цього — їхня переможна атака. Чудову флангову передачу зробив Саїд Лотфі, а головний голеадор іранців 33-річний Алі Даєі у стрибку, не давши м’ячеві опуститися, ефектно перевів його у ворота українців.
Після цього вкрай прикрого епізоду наші ніби прийшли до тями. Додали у швидкості і кинулися відігруватися. Однак цей рух швидше нагадував примітивну навалу. Хоча були моменти врятувати матч і престиж. Та навіть вийшовши вдвох на воротаря, Калиниченко і Зубов не змогли скористатися ідеальною ситуацією. Не придумали нічого розумнішого, як пасувати м’яча один одному. Зрештою, він відскочив до Вороб’я. Але і той не дав ради. Жах!
Як пояснив наставник гостей, хорват Бранко Іванкович, його підопічні у другому таймі дещо знизили оберти, бо в Ірані ще не почався національний чемпіонат. Тому бракує ігрової практики. А перемогу своєї команди він назвав цілком заслуженою.
Леонід Буряк сказав, що гра Бахарєва справила на нього досить непогане враження. Він — хороший майстер, але не має потрібної ігрової практики. Ото й попросив, щоб його замінили, бо вже забракло сил. Це стосується і Реброва. Мало того, Сергій уже не нападаючий, а швидше півоборонець. А з одним форвардом — Вороб’єм — каші не зварити. Буряк повідомив також, що окремих гравців, які були на цьому зборі, вже не викликатимуть до тренувального табору команди.
