Нарешті варягам вдалося збити цього «поганина» з коня. П’ять бородатих велетнів лежало навколо місця поєдинку з розсіченими головами або пробитими грудьми. Хоча сивина вже торкнулася чола цього русича-українця, проте він ще вправно володів мечем. Не дозволив чужинцям зняти у себе з шиї золотого тризуба. Вікінги скрутили йому руки і потягли до вогнища, де спалювали волхвів та інших «ідолопоклонників», які не хотіли хреститися. Золотий масивний тризуб ясно вигравав на сонці...
...Високий русявий юнак на ім’я Сваржич після огляду заморського краму на торговищі в Києві неквапливо зайшов у шинок. Довгий широкий меч висів у нього на поясі. Сів у кутку, відразу ж коло дверей.
— А що люди поміж собою говорять? — спитав шинкар.
— Таку дурницю почув, що аж злий, — похмуро відповів Сваржич. — Чув, як тепер греки Константинополь називають серед нашого люду?
— Ні. А як?
— Царгород. Але для мене він завжди буде називатися тим кривавим ім’ям — Константинополь. Я ще не забув, як там з торгу продавали юнаків та юнок, зловлених на берегах Дніпра, як трьомстам русичам відсікли голови, як греки підкупили кочівників для вбивства батька Святослава.
— Що ж тут скажеш... Грецькі архієреї звуть хлопців у монастирі, хочуть, щоб ті присвятили життя Ісусу Христу.
— Юнак, що випустив меча з рук, стає схожим на дівчину. Життя присвячувати варто лише своїй державі та своєму народові. Звичайно, грекам хочеться лишити Київ без сильного війська — набридло, мабуть, данину нам платити!
— Монахи речуть, щоб ми приходили у святі церкви хреститися, що всі ми діти Авраамові і по смерті відійдемо на лоно його, що апостол Андрій заснував Київ.
— Шинкарю, ти смієшся з мене чи що? — розсміявся Сваржич. — Кожна дитина з тих, які онде граються на подвір’ї, скаже тобі, що пішов наш волелюбний народ від тата Оря та мами Лель, а Київ заснував славний князь Кий із братами. Вже двічі візантійці закликали нас хреститися — і що? Багато народу приходило до них у церкви? Жодна людина не прийшла. Хто ж туди піде, якщо на тих малюнках, які вони називають іконами, намальовані лише греки та іудеї? Нащо чужі святині, якщо повно своїх?
— Усе це так, але є чутки, що людей силою заставлятимуть цілувати хреста. Варягів покличуть.
— Брешеш ти, шинкарю. Який же це князь дозволить, щоб киян силували. Не було, немає і не буде таких оріїв, щоб самі свою голову в ярмо пхали. Сумні думки ти навіваєш своєю балаканиною, піду краще послухаю, про що волхви на вулиці співають, може, трохи розрадиться на серці.
Сваржич вийшов із шинка і пішов поміж торгових рядів. Гарну річ він сьогодні купив в одного ремісника — великий гаптований коштовним камінням тризуб...
Новоград-Волинський
