Галина ЛІСНІЧУК, заступник головлікаря Хмельницької міської лікарні:
1. Для мене це свято якесь половинчасте. Бо політичні, юридичні атрибути державності — це ще не все. Воно мусить бути наповнене і змістом, тобто гарним, заможним життям. Наповнене таким змістом, щоб з нами... рахувалася світова спільнота, щоб кожен громадянин міг за кордоном пишатися своєю державою, а не тікати у треті країни на принизливе заробітчанство.
2. Просто здобутків, як у кожній країні, звісно, є багато. Зокрема, навіть медицина пішла значно далі: нові лікувальні технології світового рівня вже дійшли і до обласних центрів. Але чи все це пов`язано з незалежністю та її здобутками, важко сказати. Бо звичайна людина оцінює здобутки держави приземленіше, прагматичніше, виходячи з особистих надбань. Мене, скажімо, менше переймає, чи їздить наш Президент за вказівками до Москви або Вашингтона, чи сам собі дає раду, але більше цікавить, коли він наблизить рівень моєї зарплати до зарплатні лікарів Європи. А саме тут нам хвалитися поки що немає чим...
3. Держава наша молода, наче десятирічне дитя. А звідси і багато дитячих помилок — хвороб. Передусім в економічному блоці: кавалерійська приватизація, розкручування інфляції, розвал ВПК тощо. Скажіть, де сьогодні, в якій європейській країні людина йде до лікаря із своєю марлею, шприцом і пігулками? Де лікарі місяцями чекають платні? Це ще тільки в нас, у Хмельницькому, завдяки таланту та енергії покійного міського голови Михайла Чекмана бюджетники отримували вчасно свою мізерну зарплату, а медичні установи було оснащено передовим устаткуванням. Це лише завдяки наполегливості та ініціативності головного лікаря Володимира Розгонюка вже кілька відділень наближено до світового стандарту. А подивіться в районах, селах і селищах... Аж моторошно стає, як чуєш, що в окремих районах на харчування хворих на добу виділяють по 20—40 копійок. А про медикаменти, ремонти, нову техніку, профілактику захворювань медики говорять як про щось із сфери фантастики або індивідуальних подвигів. І таке, на жаль, є. Бо медичні установи області загалом недофінансовуються бюджетом майже наполовину. Така ситуація з охороною здоров`я призвела до того, що в області людей більше помирає, ніж народжується. І це, на мій погляд, найбільша втрата.
4. Якщо не буде якихось непередбачуваних ситуацій, то цей день проведу як екскурсовод: хочу своїм друзям зі столиці показати найпам`ятніші місця, пов`язані з визвольними походами Богдана Хмельницького, — фортеці Меджибожа, Кам`янця, Хотина, Сатанова. Познайомити їх з унікальними Товтрами, напоїти найцілющішою водою України із Збручанського водоймища. Хочу їх переконати, що Поділля — то не просто перлина нашої держави, а й оберіг національної історії.
