З вікопомних часів Сумщину осявав ореол духовності. Його сяйво впродовж століть підтримували такі велети духа, волі і шляхетності, як Петро Калнишевський, Дмитро Бортнянський, Максим Березовський, Павло Грабовський, Никифор Онацький, Іван Харитоненко, Давид Бурлюк, Олександр Олесь, Іван Багряний, Остап Вишня, Іван Кавалерідзе... Залишена ними спадщина — любов до Вітчизни, мужність і честь, шедеври мистецтва, зведені за їхні кошти величні храми, музеї, лікарні — стала надбанням не тільки українців.
На жаль, нитка, що зв’язувала нас із цими духовними лицарями, стає дедалі тоншою, а незабаром може обірватися зовсім і назавжди. У більшості сьогоднішніх нащадків тих, кого сучасники по праву вважали Совістю і Честю епохи, свої цінності, герої, уподобання. Дум високе поривання з молодих незміцнілих душ намагаються вибити представники владної чиновницької касти всіх рівнів — від обласних керманичів до їхніх «васалів» нижче за рангом.
Вважаєте, перебільшую? Якби ж то.
Похід за духовністю вони розпочали із сумських кінотеатрів. Перший від рук владних корсарів тихо спочив у Бозі кінотеатр імені Шевченка, що в самісінькому центрі міста. Відтоді в нічному клубі «Фортуна» духовну спрагу сумчан частенько вгамовують напівроздягнені похітливі дівки.
Майже одночасно наказав довго жити і найбільший кінотеатр обласного центру — «Сучасник», мов за помахом чарівної палички, переобладнаний в оптовий склад запчастин, автомагазин і потужну ремонтну майстерню. За ними безславно склали свої кінематографічні повноваження «Псел», «Супутник», «Жовтень». Не набагато довше пережив їх і «Оріон», в якому облаштували «ГАЛС-банк».
Відтак у 300-тисячному місті залишилося лише два кінотеатри. Аналогічно відійшло в небуття чимало дошкільних закладів, спортивних клубів. Замість них засяяла неонами незліченна кількість банків, барів, ресторанів, нічних клубів і... 17 (!) ринків. Гуляй, душа, досхочу!
А поряд з ними, через брак приміщень, у запасниках Сумського художнього музею імені Н. Онацького (в ящиках і коробках) припадають пилом шедеври світового мистецтва — старовинні французькі і персидські килими, гобелени, унікальна колекція фарфору ХVІІ—ХІХ століть (усього понад чотири тисячі) предметів!). Та це анітрохи не хвилює місцевих можновладців. Там, де заради надприбутків сповідується плебейське «вина і видовищ», немає місця Калнишевським, Ольжичам, Грабовським. Там плюндрується і честь, і совість, і милосердя, і мораль.
Суми.
