Черкащина завершила збирання ранніх зернових. З площі понад 450 тисяч гектарів намолочено 1 мільйон 543 тисячі тонн хліба. Середня врожайність колоскових разом з бобовими — 33,5, озимої пшениці — 35,8 центнера з гектара. Однак не радує врожай селянина. Чим більше збіжжя в коморі, тим менше прибутків. У касі сільгосптовариств і в кишенях пайовиків...
— Так гірко стає на душі, — ділилася наболілим начальник бухгалтерсько-економічної служби СТОВ «Зоря» Марія Скорик, — коли чуєш, як високе начальство хвалиться мільйонами тонн намолоченого хліба. Як вітає з тими мільйонами «славних хліборобів» Президент Кучма... Краще б він поздоровив з поліпшенням життя на селі від багатого врожаю, зі зміцненням економіки господарств, а не з валом... Плакати від цього всього хочеться, а не втішатися. Проте тим, хто не вирощує, а лише торгує хлібом, є чого радіти. Знову попливуть на їх рахунки бариші за перепродане збіжжя. А селянин як був голий-босий, так ним і залишиться...
Далі головний фінансист господарства розповіла, як до них, у Руську Поляну, вже почали навідуватися купці. За третій клас «золотої» продовольчої пшениці гості давали по 300 гривень за тонну. Коли руськополянці почали доводити комерсантам, що вони не можуть «дарувати» їм тяжко вирощеного хліба, бо за такою ціною господарству будуть не прибутки, а збитки, — гендлярі лиш цинічно кинули: «Побачите, не хочете зараз продавати, то віддасте і по 270 гривень. Не будете ж його у землю закопувати...».
У сільгосптоваристві «Зоря», яке вважають одним з найміцніших у Черкаському районі, показали перекупникам на двері. Бо можуть ще протриматися. Жевріє надія, що, можливо, ціни все-таки підвищаться. Хоча знають — у багатьох господарствах чимало збіжжя залишилося з минулого року. Тож краще пустити зерно у фураж, ніж віддавати торговцям собі на збиток.
— Цього року ми мали 400 гектарів пшениці, — підбив підсумок жнив директор СТОВ «Зоря» Іван Дарієнко. — Доглядали за посівами за «повною програмою» — внесли органічні, мінеральні добрива, застосовували засоби захисту рослин. Стало все це в добру копієчку. Одержали по 53 центнери з гектара, а прибутків — катма. Висновок напрошується сам: потрібно зменшувати площі зернових. Годі годувати трейдерів. Якщо у верхах не хочуть чи не можуть регулювати ринок зерна — ми це почнемо робити знизу.
Не в одному господарстві, не від одного керівника почула нарікання на «дикий» ринок хліба. Запропоновані урядом заставні закупівлі — крапля в зерновому морі. Адже по області всього 30 тисяч тонн передбачається продати у заставу. Це два відсотки від усього зібраного врожаю. Крім того, дев`ять організацій, котрі виграли тендер на право робити закупівлі під заставу, не поспішають укладати договори. Поки що вони взяли кредитів у банках лише на три—чотири тисячі тонн зерна. Сім тисяч тонн закуповує держава в держрезерв. Це також мізер порівняно з півторамільйонним обласним «короваєм».
Не виручать товаровиробників і хлібозаводи, котрі потребують на рік майже 130 тисяч тонн зерна. Викуплені «варягами», вони переробляють готове борошно з інших областей. До речі, про вартість печеного хліба. Скрізь, де довелося побувати у післяжнивну пору, селяни запитували про одне й те саме: якщо у них майже задурно беруть зерно, то чому переробники не знижують ціни на хлібобулочні вироби? Чому мовчить Антимонопольний комітет? Чому за своє жито їх, селян, знову бито дорожнечею на спечений буханець «сірого» чи «білого»?
Й останнє. Мої співрозмовники в Чигиринському районі, які просили не називати їхніх прізвищ, звернули увагу на політичне забарвлення «хлібного» питання. У зв`язку з оголошеним опозицією «осіннім наступом» влада робитиме все можливе і неможливе, щоб «залатати» дірки в бюджеті, виплатити борги шахтарям, учителям і лікарям. Тому на повну потужність запрацює фіскальна машина, збираючи «врожай» податків. Зерно просто «вичавлять» з господарств — на радість перекупникам — будь-якою ціною. І знову, вкотре, виїдуть з політичної кризи на горбі селянина. От чи залишиться після цього що «дореформовувати» в обдертому до нитки селі?!
Черкаська область.
