«Левський» (Болгарія, Софія) — «Динамо» (Україна, Київ). 0:1. Чернат, 60.
«Левський»: Іванков, Бачков, Стоїлов, Іванов (Вава, 65), Лавал, Топузаков (Драгич, 38), Симонович, Головськой, Чиліков, Стоянов, Пантелич (Колев, 78).
«Динамо»: Рева, Боднар, Гіоане, Гавранчич, Радченко, Пеєв (Скоба, 76), Хацкевич, Дмитрулін, Чернат, Мелащенко, Шацьких.
Попереджено: Радченка, 49, Іванова, 55, Лавала, 59, Головського, 84, Скобу, 90.
Арбітр — Масімо де Сантіс (Італія).
14 серпня. Софія. Стадіон «Георгі Аспарухов». 19 000 глядачів.
Через кілька хвилин після того, як на післяматчевій прес-конференції на запитання журналістів почав відповідати тренер господарів Славолюб Муслін, геть усі українські журналісти демонстративно залишили приміщення прес-холу. Річ у тім, що там не було перекладача. Хамство і зневага до гостей — інакше цю ситуацію не назвати.
Щоправда, ми таки зрозуміли перші слова наставника:
— Ми незаслужено програли, — сказав він, — мали безліч моментів. Арбітр не призначив кілька пенальті у ворота «Динамо». І взагалі суддям — ганьба!..
Отакої!
Про те, що в Софії вміють блискуче брехати і нагнітати обстановку (либонь, таким робом намагалися привернути увагу до події), ми переконалися ще раніше, коли ознайомилися з місцевою пресою. Особливу активність виявляло видання «7 дней СПОРТ». За його версією, 13 серпня о 14.00 біля готелю «Принцеса» фани «Левського» напали на автобус із журналістами з Києва. Та, люди добрі, у цей час ми насолоджувалися чудовою болгарською кухнею — спокійно обідали в готельному ресторані. І ніяких там уболівальників-хуліганів і в очі не бачили.
Далі в газеті повідомляли, що нігерійський нападник киян Лакі Ідахор «затворений» на базі в Кончі-Заспі. Насправді все було набагато прозаїчніше — гравець просто тимчасово втратив форму і через це не потрапив навіть до заявочного списку на конкретний поєдинок. Ото й уся проблема.
Особливий ажіотаж зчинився навколо Георгі Пеєва. Колеги із «7 дней СПОРТ» стверджували, що їхній земляк перебував під пильним оком двох озброєних дебелих охоронців. Але ціною величезних зусиль болгарин позбувся неприємної опіки і дав інтерв’ю місцевим репортерам. Про охоронців — знову, даруйте, елементарна брехня. А Пеєва зустрічали мама і молодший брат Даніел, який вважається одним із найперспективніших молодих гравців у софійському «Локомотиві». І ніхто тому спілкуванню не заважав. У динамівців не було ніяких охоронців.
А на запитання журналістів, що він, болгарин, відчуватиме, коли вийде на поле стадіону «Георгі Аспарухов», Пеєв відповів:
— Болгарином я себе відчуваю, коли виходжу на гру у складі національної збірної. А в динамівському колективі, де мене поважають і цінують, почуваюся професіоналом. До речі, наша команда — один з грандів європейського футболу, має блискучу історію і яскраві традиції. Тому шанси в цій зустрічі розцінюю як 60 на 40 відсотків на користь «Динамо»...
І, як бачимо, не помилився. «Динамо» здобуло цілком заслужену перемогу в матчі з поважним суперником.
Мов у зачарованому колі
Ще в аеропорту Бориспіль дізналися, що велику групу травмованих поповнили Гусін, Несмачний і Кардаш. І до Болгарії вони, зрозуміло, не полетіли. Про Ідахора ви вже інформовані. Біда та й годі!
А напередодні гри під час традиційної зустрічі з журналістами Олексій Михайличенко назвав трьох новачків у реєстрі клубу. Насамперед це 20-річний захисник Горан Саблич — гравець молодіжної збірної Хорватії (його навіть планували взяти в поїздку на дорослий чемпіонат світу до Кореї та Японії), який донедавна виступав за «Гайдук» (Спліт). Уже пізніше від президента ФК «Динамо» (Київ) Ігоря Суркіса ми дізналися, що Саблич — найдорожче придбання клубу. І підписання з ним контракту потребувало колосальних нервів. Адже на молоду «зірку» претендувало чимало гранд-клубів. І найбільшу активність виявляв «Мілан». Але хорват — у Києві.
Інші двоє — 17-річні форварди Артем Мілевський та Олександр Алієв — з команди Павла Яковенка. На полі вони не з’явилися. Однак у незвичну атмосферу єврозмагань, як мовиться, уже пірнули. То вже певний досвід. А хлопців вважають дуже перспективними.
Динамівці на передматчеву прес-конференцію запросили і болгарських журналістів, а своє тренування зробили відкритим. Господарі вчинили навпаки. Хоча ми дізналися, що Славолюб Муслін сказав: «Динамо» має безліч слабких місць, про які він добре інформований.
— Я особисто був би задоволений, — поділився він, — перемогою — 1:0. Але ліпше було б ... 5:0.
Оце так апетит у фахівця, якого київське «Динамо» провчило кілька років тому, коли він очолював белградську «Црвену звезду». Втім, всі крапки над «і» мав розставити матч.
Гра
Перший тайм пройшов майже в рівній боротьбі. Хоча господарі діяли трохи гостріше попереду. Скажімо, найближче до успіху вони були на 18-й хвилині, коли Симонович метрів із десяти сильно бив і йому ніхто не заважав. Виручив Рева, який провів цей матч упевнено й надійно.
Наші відповіли на 34-й хвилині. Чернат зі штрафного влучив у поперечину.
Та основне відбулося після перерви. Динамівці, які добре організували оборону, де найпомітнішим цього разу був Горан Гавранчич (виграв усе в повітрі і чітко діяв на випередження), провели стрімку контратаку. Похвали заслуговує Максим Шацьких. Він міг і сам пробити, перебуваючи в карному майданчику господарів. Але побачив зліва від себе в ліпшому положенні Флоріна Черната. А той, отримавши м’яча, влучив у ближню «дев’ятку».
У софійському аеропорту я запитав Флоріна: чи сподівався він на ту передачу?
— Принаймні був готовий до неї. Максим — просто молодець, усе зробив дуже швидко. Тому я навіть мав якісь секунди для підготовки прицільного удару.
І в нас, і у футболістів «Левського» були можливості відзначитися. Але більше взяття воріт арбітр не зафіксував.
Епілог
Ігор Суркіс:
— Для нас з Михайличенком це був справжній дебют. Зізнаюся, переживав як ніколи. Тому я — щаслива людина. Після гри подякував команді за виявлений характер. Сподіваюся, що ми гратимемо в Лізі чемпіонів. Відтак розпочнеться відродження нової динамівської команди.
Олексій Михайличенко:
— Як і очікувалося, гра була дуже важкою, а самовіддача обох команд — величезною. Ми мали інформацію про найсильніших гравців суперника. І нам, зрештою, вдалося їх нейтралізувати. Оцінюючи гру загалом, скажу, що в обороні ми зіграли добре й надійно. Не все виходило в атаці. Але нам вдавалася і контргра. Переоцінювати перемогу не варто. Це лише перший тайм двобою. Все має вирішитися в Києві за два тижні.
Віталій Рева:
— Треба забути про сьогоднішню подію і готуватися до київської зустрічі. Стосовно гри, то почувався дуже комфортно за спинами наших оборонців, які діяли синхронно й упевнено. Горішні передачі вони всі вигравали. Особливо упевнено це робив Гавранчич. Гіоане додає у новому для себе амплуа ліберо.
Горан Гавранчич:
— Ми перемогли, бо мали більше бажання. Не шкодували себе. «Динамо» зазнало великих кадрових втрат. І тим, хто залишився, треба показати характер, довести, що ми — команда. Перемога у Софії нас не повинна заспокоювати. Ми забили під час контратаки. То чому «Левський» не зможе зробити це також у Києві? Мусимо одразу показати, хто господар поля, хто сильно бажає вийти до Ліги чемпіонів.
 
Софія—Київ.
Щиро дякуємо керівництву ФК «Динамо» (Київ) за допомогу у підготовці цього репортажу.