Цьому годиннику-раритету вже триста років. І він усупереч скепсису, мовляв, ветеран, де там йому, ще працює. Доблесні українські митники виловили «старенького» в рейсовому автобусі «Київ—Манчестер». Його господар прикинувся «чайником», спочатку сховавши антикварне диво в пакет поміж продуктами — сподіваючись, що «пронесе», а потім розповівши казочку про те, як купував цей годинник удома, в Херсоні, за «незначну суму».
Але митники на таку локшину не ведуться. У байках затриманого було чимало «дірок». Тим паче з першого погляду на годинник було зрозуміло, що цю річ не купиш за «незначну суму». Це, власне, й підтвердила експертиза.
Після такої затравки нашим читачам, певне, буде цікаво ознайомитися з Митним кодексом України на 5—20-й сторінках цього номера.
Ще стало відомо, що годинник народився на початку XVІІІ століття в майстерні англійця Ердлі Нортона. Робили годинник за індивідуальним замовленням під ексклюзивні меблі. А отже, знахідка митників — унікальна, бо єдина у своєму роді.
Тому шкода було б так просто випустити її з України та ще й дати комусь можливість нажитися, продавши цінний експонат десь на аукціоні. Експерти підтвердили, що за годинник можна було виручити десятки тисяч доларів. Та хай краще прикрашає тепер якийсь палац чи музей.
Як повідомили у прес-службі Державної митної служби України, особливої уваги заслуговує механізм годинника. Він із боєм, музичним ходом, має два циферблати і віконце для дат. На той час, коли його створювали, такий набір хитрих «фішок» тягнув на скажені гроші. Годинник був доступний лише вершкам суспільства. Як і коли він став нашим співвітчизником — невідомо. Але, можливо, свого часу цей подвійний циферблат служив королям.
