Історію землетрусів на Поділлі за останню тисячу років дослідив Сергій Гальчак, директор Вінницького обласного державного архіву. Зібрані ним матеріали склали один з розділів підготовленої до друку книги «Клімат Поділля». Нині вони викликають особливий інтерес: люди з тривогою і хвилюванням дослухаються до прогнозів сейсмологів. Розмови про можливий землетрус актуальні...

Найчастіше нас трясло у першій половині XІX століття

— Сергію Дмитровичу, — запитую у дослідника, — чи можна простежити якісь закономірності у повторенні землетрусів, яку вони мали руйнівну силу?..

— Детального аналізу повторення підземних поштовхів я не робив, хоча деякі висновки, як кажуть, напрошуються самі. Але спершу хочу неодмінно звернути увагу читачів на таку обставину: усі досліджені мною факти взяті з історичних джерел у архівах. Тобто вони достовірні, зафіксовані документально в конкретному літописі чи іншому архівному документі. У книзі нема жодної вигадки.

Зверніть увагу: хоча наш край не належить до активних сейсмічних зон, землетруси не обминали його у жодному із десяти століть. Найсильнішим можна вважати підземний поштовх майже тисячолітньої давнини. Йдеться про землетрус, що стався 1101 року. Історик В. Татіщев, посилаючись на записи літописця, наводить такі слова: «Землетрус був такий сильний, що ледве церкви встояли, а хрести з них попадали. Шкоди дуже багато завдано».

Через 16 років стихія повторилася: 16 вересня 1117 року сильне «потрясєся Подільської землі». Так записано у другому томі повного зібрання російських літописів. У 1126-му, а точніше 1 серпня, літопис знову фіксує підземні поштовхи. Відчувалися вони о восьмій годині вечора. Рік був голодний. А два роки перед тим (1124 р.) землетрус зруйнував велику церкву Св. Михайла у Переяславі. У цей період стихія відчувалася частіше звичайного: 8 серпня 1127 року знову ходила під ногами земля у Київській Русі. На Поділлі ті поштовхи не відчувалися. Якщо читачі звернули увагу, підземна стихія вирувала зазвичай наприкінці літа або восени — всі згадані землетруси відбулися саме в такі пори року.

Я вже зазначав, що наша територія розташована далеко від епіцентрів підземних поштовхів. Тому на Поділлі відчувався здебільшого, так би мовити, лише їх відгомін. Значних руйнувань, на щастя, тут не було зафіксовано жодного разу. Наростання сейсмічної активності, зазначають літописи, сталося у другій половині ХVІІІ століття. Продовження воно мало у першій половині наступного століття. Так, літопис Вінницького капуцинського монастиря зафіксував два землетруси — у 1747-го з повторенням рівно через 20 років. Обидва рази стихія сталася навесні —другого і дванадцятого травня.

Проте у першій половині ХІХ століття наш край аж шість разів здригався від підземних поштовхів. Було це у 1802-му, 1821-му, 1829-му, 1831-му, 1834-му і 1843-му роках. Найпотужнішим з них вважається землетрус 14 жовтня 1802 року. Він поширився на великий простір — від Константинополя до Петербурга й Москви. З особливою силою проявився у Валахії, Молдові й Трансильванії. У Будапешті чимало будівель перетворилися на руїни. Земля у деяких місцях дала тріщини, звідти виходила сірчаста пара. Досить сильно бунтувала на правобережжі Оки. У Москві розвалилися декілька будинків.

Останній землетрус у ХІХ столітті стався 1894 року: він відчувався у Бесарабії та на Поділлі. Двома підземними поштовхами був позначений початок ХХ століття. Обидва вони сталися протягом одного року —1913-го, та ще й в одному місяці: «За червень місяць це вже друге коливання грунту в Подільській губернії» — такий запис знаходимо в журналі «Экономическая жизнь Подолии». Але вони не завдали особливої шкоди людям. Так само, як і землетруси у середині 70-х років та у 1990 році.

— Робити будь-які припущення я не можу,— продовжує розмову С. Гальчак, — це справа фахівців. Можу лише висловити власне припущення: прогнозований сейсмологами землетрус, схоже, таки відчуємо. Чому? Бо саме початок багатьох століть останнього тисячоліття, як свідчать літописи, був ознаменований коливаннями земної кори. Дай Бог, щоб вони не мали більшої сили, ніж попередні.

Як запобігти паніці?

Уже двічі протягом останнього часу Вінницю «трясли» чутки про те, що ось-ось під ногами здригнеться земля. Спершу від вуха до вуха передавалася інформація, нібито почута по радіо. Наступного разу «радіо без дротів» рознесло ще «переконливішу» новину, мовляв, містом роз’їжджає автомобіль з гучномовцем і людей попереджають про біду, що насувається.

Щоб уточнити інформацію, окремі схвильовані голоси телефонували на корпункт нашої газети. А в управлінні з питань надзвичайних ситуацій втомилися спростовувати такі чутки. У жодному з названих випадків не було ніякої реакції представників влади. «На що реагувати? — можуть знічев’я дорікнути автору. — На базарні чутки?» Посадовцям, зрештою, краще знати, як діяти у подібних випадках. Однак як авторський аргумент нагадаю ще раз про те, до чого одного разу призвела паніка у Могилеві-Подільському. Спровокували її ті самі чутки.

Декілька років тому одного весняного дня містом розійшлася страшна звістка — на Новодністровській ГЕС вода зруйнувала греблю. Потужний гідровузол, уточню, знаходиться за 20 кілометрів від міста. У Могилеві-Подільському чи не кожен уже змалку знає: якщо раптом на греблі станеться аварія, потужна руйнівна лавина води уже через годину накриє місто.

Страх оселився у серцях могилівчан. Люди чекали на об’єктивну офіційну інформацію, але не отримали її. Влада натомість не надала цьому значення. Ніхто й не намагався розвіяти брехню. Хоча для цього у прикордонному місті були і залишаються всі можливості: крім радіо й телебачення на його вулицях встановлені гучномовці.

Переляканий люд покидав робочі місця чи домівки й наввипередки дерся на високі кручі, що обступають місто. Під час автомобільних заторів, що утворилися на двох крутих узвозах, було пошкоджено немало автомобілів. Найстрашніше — загинув молодий чоловік. Батько, який з останніх сил вибрався на гору, несучи своїх малят на руках, звалився на землю просто у них на очах: не витримало серце чи то зі страху, чи від перевтоми. На дністровські кручі дерлися старі й немічні. Лікарняні ліжка залишали хворі... Я зовсім не драматизую ситуацію, лише констатую уже відомі факти. Місто пережило тоді справжній шок. До слова, у Вінниці під час поширення чутки про землетрус лікарняну палату одного з медичних закладів також залишили хворі, а дехто з вінничан — ті, що мешкають у багатоповерхівках, ніч провели на вулиці...

Вінниця.