Історія міста — це й історія  його вулиць і будинків. Якщо нові райони поки що небагато можуть розказати киянам, то історичні місця із задоволенням поділяться з вами своїми таємницями.

Узяти хоча б театр опери та балету (Володимирська, 50). Знайома кожному киянинові споруда — аж ніяк не перша на цьому місці. Спочатку був міський театр, спроектований академіком архітектури І. Штромом (відкрито 1856 р.). Під його склепінням звучав голос великого Шаляпіна. Але він став жертвою вогню. І лише через п’ять років, у 1901 р. побудували сучасну споруду опери (причому до 1983 р. її не реконструювали). Архітектор В. Шретер виконав проект в стилі французького ренесансу. До речі, зал театру розраховано на 1628 місць.

* * *

Трохи далі (будинок № 54) на вулиці Володимира розташований центр вітчизняної науки — президія Національної академії наук України. Ось жарт історії: побудовано його в 50-х роках XІX ст. для дівиць приватного пансіону графині Левашової (дружини київського генерал-губернатора), вихованки якого навчалися в Фундуклеєвській гімназії. Як вам сюжетний хід? Можна сказати, з рук у руки. Із трепетних дівочих в академічні. А проектував це приміщення добре знайомий киянам О. Беретті. Академія наук (на той час ВУАН) уподобала будинок ще в 1919 р. І до наших днів.

* * *

Навпроти резиденції Академії наук — Будинок учителя (№ 57), відомий ще як приміщення Центральної Ради. Його стіни пам’ятають Грушевського та Винниченка (з березня 1917-го до квітня 1918-го). Тут також (з 1938 до 1982 рр.) була філія союзного музею Леніна. Споруджено будинок у 1913 р. (архітектор П. Альошин) спеціально для педагогічного музею — він тут розташований і тепер. А відразу після Жовтневої революції тут був музей цієї «визначної» події.

* * *

Знаменною будівлею для Володимирської (і не лише) є університет — єдиний, який безумовно заслуговує на це звання!

До 1834 р.— це ще пустир, де кияни, особливо не комплексуючи, випасали худобу. В 1834 р. затвердили положення про забудову Києва. Цього року почалися лекції в університеті. Нинішний головний корпус (№ 60) закладено лише через три роки і відкрито в 1842 р. Споруду, побудовану в стилі російського класицизму, проектував В. Беретті (батько Олександра). Стіни університету пофарбовано в червоно-чорний колір, що відповідало кольорам стрічок на ордені Св. Володимира, ім’я якого споконвічно носив університет. (Девіз ордену «Користь, честь, і слава» був також девізом цього навчального закладу).

Ректорат університету (№ 64) побудовано в 40-ві XІX ст., це пізній класицизм. У дворі до 1912 р. знаходилась авіамайстерня конструктора літальної апаратури А. Карпеки.

У № 58 — університетська бібліотека, одна з найбільших в Україні (фонд — близько 4 мільйонів одиниць зберігання). Цю споруду побудовано як гуманітарний корпус університету в 1939 р.

По сусідству з червоним корпусом філіал № 1 знаменитої Національної бібліотеки України імені В. Вернадського (раніше ЦНБ, № 62). Споруджена в 1930 р. (архітектори В. Осьмак и П. Альошин.). До 1987 р. у ній розміщувалася більшість читальних зал та основні фонди бібліотеки. Сьогодні тут — газетний і рукописний відділи, стародруків, нот, історичних колекцій, естампів та архів Академії наук. Будівля складає загальний ансамбль з університетом, використовуючи при цьому його стіну. Навпроти університету — парк ім. Шевченка, де збираються любителі азартних ігор. Закладено його у 60-х рр. XІX ст. (садівник Х. Христіані) і отримав він назву університетського. Парк розбили у регулярному стилі: прямокутну ділянку перетинають дві взаємоперпендикулярні алеї та дві діагональні. За периметром — замкнута кільцева дорога. Відкрито парк у 1890 р., а у 1896-му там було побудовано пам’ятник імператорові Ніколаю І, і парк став Ніколаєвським (звичайно, лише до революції). До 125-річчя з дня народження Кобзаря (1939 р.) у парку відбулося відкриття пам’ятника Шевченку (заввишки 6 м 64 см, бронза, виготовлено в Ленінграді). З того часу парк і університет носять ім’я великого поета.

* * *

На останньому відрізку Володимирської (після схрещення з вул. Толстого) варто виділити будинок Українського державного університету харчових технологій (№ 66). У будинку № 68 — приймальна комісія цього вузу. Харчовий університет — плоть від плоті київського політеху. Його засновано у 1930 р. на базі факультету цукрового виробництва НТТУ «КПІ».

Походіть вулицями древнього Києва. Зупиніться біля старовинних будинків і ви побачите місто в нових, раніше не відомих фарбах.