Росія веде агресивну інформаційну війну проти України. Її пропагандистські атаки спрямовані й на громадян східноєвропейських держав. Литва, наш надійний союзник у ЄС, — не виняток. Як у цій країні борються з антиукраїнською риторикою й чи вдається кремлівським політтехнологам досягати своїх цілей щодо дискредитації України? Ця тема стала предметом бесіди з литовським політологом, науковим дослідником Інституту міжнародних відносин і політичних наук Неріюсом Малюкявічюсом (на знімку).

 

 

В інтерв’ю використані дані опитування Центру вивчення громадської думки «Vіlmorus» за грудень 2014 року. Тема — «Хто винен у війні в Україні?» Жителі Литви поділені на дві групи: литовці й нелитовці (росіяни (57%), поляки (30%), інші (13%).
— Згідно з результатами соцопитування 55% литовських респондентів покладають провину за війну в Україні на Росію. Водночас 22% опитаних поляків, які мешкають у Литві, ініціатором конфлікту називають Україну. Звідки така різниця в поглядах?
— Щодо польської громади, то ситуація двояка: по-перше, її лідери не приховують свої політичні симпатії. Якщо Вальдемар Томашевський (глава «Виборчої акції поляків Литви». — «Голос України») приходить на заходи з Георгіївською стрічкою, то це дає посил іншим членам громади. З другого боку, як не парадоксально, польська меншість в медійному й лінгвістичному сенсах дуже вбудована в російськомовну систему. Для нас це болюче й важке питання. Апологет Кремля Олександр Дугін писав у своїй «геополітичній хрестоматії», що в Литві найефективніший інструмент впливу — ворожнеча між Литвою й Польщею, польською й литовською громадами. Ефективність таких технологій уже видно в східних регіонах України.
— Але найнезахищеніша від російської пропаганди частина населення — російська меншість. Як держава взаємодіє з нею?
— Вони — наші співгромадяни. Скажу більше, Росії, де розробляють концепції «співвітчизників» у балтійському регіоні, слід чітко відповісти: йдеться не про ваших, а про наших співвітчизників. Їхні проблеми (мова, культурна ідентичність, медіа) — це й наші проблеми. І ми повинні пропонувати варіанти їх вирішення. На жаль, ситуація дуже запущена, а вакууму не буває: якщо ми не працювали над «складними» питаннями, то запрацювала кремлівська машина. Російськомовне суспільство Литви опинилося в інформаційному гетто, де легко маніпулювати ситуацією й новинами, зокрема й про Україну. Вивести з нього можна, створюючи балтійські російськомовні медійні проекти. Найефективніший і найцікавіший приклад — інформаційний портал «Медуза» у Латвії. Це — дітище колишніх співробітників «Лента. ру», котрі пішли з редакції, коли там звільнили головного редактора, і створили в Латвії проект, головний компонент якого — не тільки мова, а й професіоналізм журналістів. В Україні вдалим вважаю проект «StopFake». Громадська ініціатива взялася викривати кремлівську неправду.
— Наприкінці лютого Департамент державної безпеки (ДДБ) заявив, що Росія намагається зробити інвестиції в ЗМІ Литви, щоб надалі впливати на них...
— Ця ситуація дуже добре ілюструє конкретні методи ведення інформаційної війни. Відразу після заяви ДДБ про потенційні інформатаки і посилення кремлівської агресії сталася дуже показова НП. Телеканал «ТV3» вирішив провести опитування й довідатися думку литовців про правдивість російських ЗМІ й можливості Москви формувати громадську думку в іншій країні. Однак опитування стало об’єктом хакерської кремлівської атаки. Систему зламали, голоси накрутили. У результаті вийшло, що 82% опитаних вважають дії Росії непропагандистськими, а новини правдивими. Після цього картинку показали по російських телеканалах, мовляв, така думка Литви. От конкретний приклад, як фабрикуються факти.
— Основне поле інформаційної битви сьогодні — Східна Європа. На вашу думку, хто нині перемагає?
— Справді, за короткий період часу Росія досягла багатьох тактичних перемог зі своєю агресивною пропагандою. Свідчення тому — ситуація в Криму й на сході України. Але вже сьогодні Росія втратила найголовніший ресурс у світі — довіру. Так, можна маніпулювати за допомогою брехні. Але мала брехня породжує велику. І в остаточному підсумку ми бачимо, до якого абсурду вона доходить. Якщо в Путіна не залишається довіри на Заході, якщо йому не довіряють уже навіть у нашому регіоні, то він повинен замислитися, якою буде ситуація з довірою до нього в самій Росії.


Інтерв’ю підготувала Наталя СЕМЕРОВА.


Вільнюс.


Фото Міндаугаса МІКУЛЕНАСА.