Цей судовий розгляд почався з наказу в. о. голови Держкомзв’язку про розірвання контракту з президентом Концерну РРТ Валерієм Юрченком. Його звільнили у квітні цього року, інкримінувавши халатне ставлення до роботи, заборгованість у зарплаті і невчасний розрахунок з регіональними телекомпаніями. Юрченко в судовому порядку опротестував наказ і виграв справу. Рішенням Солом’янського суду Києва від 25 липня цього року його поновлено на посаді.

Кому писаний закон?

А 30 і 31 липня керівництво Державного комітету зв’язку України двічі відмовилося виконувати це рішення Солом’янського суду столиці. Судового виконавця Хриcтину Бабич, яка з’явилася в Держкомзв’язку для того, щоб ознайомити керівництво комітету з рішенням суду, охорона просто не пустила далі прохідної. Викликаний на місце події начальник служби охорони послався на наказ «вищестоящого керівництва» не пускати до установи державних виконавців. Бабич намагалася пояснити йому, що, згідно з буквою закону, державний виконавець має право вільного входу до будь-яких приміщень, однак умовляння не подіяли. Начальник охорони продемонстрував державному виконавцеві та понятим озброєного охоронця і заявив, що не зупиниться перед застосуванням сили.

Мало того, 31 липня, під час другої спроби державних виконавців «пробитися» до керівництва Деркомзв’язку, щоб усе-таки вручити їм постанову суду, заяви начальника охорони було вельми недвозначно реалізовано. Хоч як це дивно, одним із «об’єктів» силового тренінгу охорона держкомітету обрала народного депутата України Юрія Луценка — голову підкомітету із зв’язку Комітету Верховної Ради з будівництва, транспорту та зв’язку, який опинився в епіцентрі подій. Мабуть, охоронці не знайомі з буквою закону. Не знають вони прав представників Державної виконавчої служби, не чули й про те, що народний депутат має право безперешкодного входу, зокрема й до приміщення Держкомзв’язку...

Згідно зі статтею 382 Кримінального кодексу України, невиконання рішення суду приватною особою, перешкоджання державному виконавцеві у виконанні його обов’язків тягне за собою відповідальність — до 3 років позбавлення волі. Ті самі дії, але скоєні посадовою особою, караються терміном до 5 років.

Нова мітла

Валерій Юрченко пропрацював президентом Концерну РРТ 15 років. 2001 року наказом Президента і постановою Кабміну Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення було передано з управління Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення в підпорядкування Держкомітету зв’язку та інформатизації. Цей момент збігся в часі зі зміною керівництва в останній інстанції. Головою Держкомзв’язку став Станіслав Довгий.

За словами Юрченка, невдовзі він одержав пропозицію від нового керівника написати заяву про звільнення. В пояснювальній записці до суду позивач пише: «Моє звільнення з посади було результатом упередженого ставлення до мене керівництва Державного комітету зв’язку та інформатизації, яке фактично переслідувало мене протягом восьми місяців роботи».

За цей час кілька разів засідала контрактна комісія у справі неугодного президента РРТ. І Юрченко таки звільнили з порушеннями трудового законодавства.

Зв’язковий інтерес

Однак ця історія не про образу і реабілітацію одного керівного працівника. Ця справа значно масштабніша. І стосується не лише міністерств та відомств, які забезпечують у нашій країні конституційне право громадян на одержання інформації. Рикошетом воно зачіпає і нас з вами.

Напевно, не випадково діяльність нового голови Держкомзв’язку, колишнього голови правління ВАТ «Укртелеком» зацікавила попередній склад Комітету з питань будівництва, транспорту та зв’язку ВР України. У своєму депутатському зверненні до Президента України від 5.03.02 колишній голова підкомітету народний депутат Анатолій Хмельовий звертав увагу глави держави на діяльність голови Держкомзв’язку    С. Довгого, яка, на його думку, не вписується в рамки закону.

Депутат Хмельовий доводив до відома Президента України, що Держкомзв’язку останнім часом не справляється зі своїми безпосередніми завданнями, а саме: управлінням галуззю, регулюванням відносин між операторами зв’язку, використанням радіочастотного ресурсу. Зокрема, в депутатському зверненні йшлося про те, що підприємницька діяльність з використанням радіочастотного ресурсу вельми рентабельна, і тому розподіляти цей ресурс слід із урахуванням інтересів держави, операторів і користувачів послуг зв’язку. Однак за півроку (звернення датоване 5 березня 2002 року) в Україні видано майже півсотні ліцензій на радіочастоти, хоча кількість заявок обчислюється тисячами. При цьому термін розгляду заяв, згідно із законом, — 30 днів. Деякі ліцензії не видають навіть після ухвалення відповідного рішення. Внаслідок такої політики, вважає депутат, держбюджет недоодержує сотні мільйонів гривень.

Слід би ковпак перековпакувати

Ще Іван Драч, коли був головою Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення, давав украй негативну оцінку діям керівництва Держкомзв’язку. У своєму зверненні до Президента, Прем’єр-міністра і Голови ВР України (серпень 2001 року) він висловлював занепокоєність тим, що Держкмозв’язку без погодження з Антимонопольним комітетом, порушуючи законодавство, видав наказ від 30.07.01 про реорганізацію Концерну радіомовлення, радіозв’язку і телебачення. Ще тоді Драч зазначав, що така реорганізація призведе до ліквідації обласних радіопередавальних центрів, котрі є основною складовою державних мереж телерадіомовлення. Він посилався на Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про перелік об’єктів права державної форми власності, які не підлягають приватизації», згідно з яким усі об’єкти РРТ віднесено до стратегічних і вони не можуть бути приватизовані. У зверненні наголошувалося на недоцільності перепідпорядкування Концерну РРТ Державному комітетові зв’язку та інформатизації, дії керівників якого «не можна віднести до методів сучасного менеджменту».

У лютому 2002 року Президент дав доручення повернути концерн у підпорядкування Держкомінформу. Тоді ж таки дано відповідні доручення Прем’єр-міністрові Анатолію Кінаху та керівникам Держкомзв’язку і Держкомінформу. У квітні Кінах був вимушений ще раз нагадати Довгому про необхідність «терміново завершити виконання розпорядження Президента про повернення Концерну РРТ у підпорядкування Держкомінформу». Реакція керівника Держкомзв’язку була вельми своєрідна: за тиждень після нагадування про необхідність виконати це доручення Президента він... звільнив голову Коцерну РРТ Юрченка. До речі, доручення не виконано й досі.