Зізнаюсь щиро, шановні читачі, я була переконана, що колись популярна рубрика «Дієвість газетного рядка» безповоротно зникла. Вмерла. На критику в пресі нині ніхто не відгукується, а якщо й реагує, то судовим позовом або кулею чи кулаками в під’їзді. Я помилялася. Над цим матеріалом можна було б з повним правом ліпити немодну сьогодні рубрику, якби... Ось про це «якби» і хочу розповісти докладніше.
В одному із суботніх номерів, черговим редактором якого була саме я, ми широко подавали тему «Тяжка ця праця — відпочинок». На газетних сторінках розповідалося, як проводять відпустки наш Президент і його закордонні колеги, політики, журналісти «ГУ». А два наші автори — відомий письменник і артист — філософськи осмислили своє «відпускання». Одне слово, легкий іронічний жанр, від якого відпочивають і читачі, і самі автори, і редактор номера, і навіть головний наш редактор. Але, з’ясувалося, «філософію» також сприймають по-різному. Чиста від усяких підступних помислів «грязева епопея» заслуженого артиста України Валерія Зайцева в санаторії «Гопри» неадекватно вразила... працівників оздоровниці.
Чому неадекватно? Бо, як ви пам’ятаєте, Зайцев критикував «колектив» комарів, а не медиків. Це раз. Два — він не прив’язував своє пам’ятне лікування грязями до конкретної дати, бо ідея була геть інша: висловити «окрему думку» про абстрактне явище — відпочинок. Він її артистично висловив. Посміхнулися і забули. Всі, крім колективу і головного лікаря санаторію Валентини Самойленко. І їх зрозуміти можна.
Валентина Іванівна, яка з цього приводу навіть приїхала до редакції, зізналася: в колективі подумали, що рукою Валерія Зайцева «водили» конкуренти, аби перемкнути потік «гопрівських» пацієнтів на себе. Адже останніми роками їхній санаторій здобув особливу популярність: умови лікування і проживання в ньому нині зовсім не ті, в яких «розслаблявся» колись артист. І тому їм було дуже прикро за «несправедливу критику». Навіть не прикро, боляче.
Нам із завідувачем юридичного відділу Сергієм Демським ледве вдалося переконати гостю, що ні критики, ні конкурентів не було. Але така «надчутлива реакція» на газетний матеріал зворушила нас до глибин душі. Скільки разів ми критикували «за діло» різних суб’єктів, а у відповідь — німота. І далі те саме роблять. До речі, Валерій Зайцев теж оцінив такий відгук на власну творчість і пообіцяв запросити заслуженого лікаря України Валентину Самойленко на театральну виставу. Як компенсацію за мимовільні моральні збитки. Тим більше що її заслуга у «грязевих метаморфозах» дуже велика. Одне слово, переміг щасливий кінець.
Про те, який санаторій сьогодні, докладніше розповість в одному з найближчих номерів наш власний кореспондент у Херсонській області Алла Брусилова. А зараз коротенька розповідь про «Гопри» академіка Георгія Ситіна:
— Я був інвалідом першої групи. Випадково дізнавшись про санаторій у Голій Пристані під Херсоном, поїхав туди у 2000 році лікувати суглоби. Після першого тритижневого курсу відчув блискучий лікувальний ефект. Торік повторив курс лікування, після котрого став легко ходити широким кроком. Нині поїхав у «Гопри» втретє. Талановитий — кажу це як фахівець — головний лікар санаторію Валентина Іванівна Самойленко прекрасно організувала лікувальний процес. Сама оздоровниця добре облаштована, чудове різноманітне харчування доповнює загальний комфорт перебування «на грязях».
Що ж, залишається Валерію Зайцеву ще раз запастися путівкою. Для урізноманітнення вражень. А нам ще раз подякувати людям, які так переймаються доброю репутацією свого дітища.
