Нещодавно я навідався до своїх батьків у селі Вікно Заставнівського району Житомирської області. Бачу: на межі нашого городу стоять якісь люди. Дехто почухує потилицю, інші весело регочуть. А поряд з ними, поважно роздувши своє пишне оперення, походжає індик. Наблизившися до гурту, упізнаю своїх сусідів. Що за чудасія заінтригувала їх?
Виявилося, розпалила їхню цікавість дивна поведінка птаха. Індик вибіг з обійстя, почав загравати з людьми, галантно підходив до кожного з них, тручись своїми ситими боками об ноги. При цьому щось безперестанку белькотів. Його родичі в цей час обачливо витримували дистанцію між гуртом. І либонь так собі мізкували: чого цей дурепа заграє з незнайомцями, вони ж на нього вже давно ножа гострять?
А й справді: чого так ластився до людей цей індик? Причина його поведінки крилася в тому, що неподалік біля курника сиділа на яйцях індичка. Отож птах своїми діями відволікав увагу присутніх від її гнізда.
До речі, так чинять багато пернатих, коли їхнім домівкам у пору гніздування загрожує небезпека. Особливо майстерно відволікають людей від своїх гнізд жайворонки. Вони кружляють довкола непроханого гостя, сідають на близьку відстань від нього, себто роблять усе можливе, аби відвернути увагу прибульця від своєї домівки
