На екстреній прес-конференції в УНІАН голова тимчасової слідчої комісії ВР з розслідування низки гучних справ Григорій Омельченко та член цієї комісії Сергій Головатий звинуватили Генеральну прокуратуру України та деякі інші відомства в гальмуванні справи з розслідування вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.
Як насамперед застерегли депутати, вони не збиралися проводити такі конференції до надання інформації парламентові на початку чергової сесії, однак змушені діяти інакше у зв’язку із заявами прокурорського відомства і, зокрема, його керівника Святослава Піскуна, особливо листа останнього на адресу глави парламенту про зміну складу тимчасової слідчої комісії ВР.
Ішлося про «не зовсім коректні і вірні» заяви С. Піскуна стосовно недоцільності виїзду народних депутатів за кордон для опитування громадян, зокрема екс-майора Мельниченка, твердження про недостатність законодавчих підстав для діяльності слідчої комісії парламенту та відсутність законодавчої бази для створення міжнародної слідчої комісії у справі вбитого журналіста.
З огляду на це обидва парламентарії змушені були вдатися до, як вони висловилися, своєрідного правового лікнепу для керівників правоохоронних органів. Вони послалися на низку конкретних статей Конституції України, Закону про статус народного депутата, норми Регламенту ВР та Кримінально-процесуального кодексу, котрі дозволяють депутатам досить результативно розслідувати обставини загибелі журналістів, інші злочини високопоставлених мужів. Найчастіше з депутатських уст лунало прізвище Генпрокурора Святослава Піскуна, який, мовляв, під час кандидатування на цю посаду і після призначення не раз заявляв про потребу найтіснішої співпраці з парламентом, зокрема з тимчасовою слідчою комісією, а тепер у розслідуванні справи загибелі журналіста ризикує «наступити на граблі Потебенька і Лавриновича», «приховати правду про вбивство Г. Гонгадзе».
Для прикладу Григорій Омельченко нагадав, як «аргументовано» тодішній Генпрокурор
М. Потебенько та його заступник О. Баганець заперечували можливість визнання генерального секретаря організації «Репортери без кордонів» Робера Менара представником потерпілої Лесі Гонгадзе. Лише тепер, після чергових вимог, зокрема і письмової — голови слідчої депутатської комісії Григорія Омельченка, Генпрокуратура визнала пана Менара таким представником. Як інакше, запитували депутати, можна розцінювати дії вчорашніх керівників прокурорського відомства як не порушення конституційних прав матері і дружини загиблого журналіста?
Парламентська слідча комісія планує вдатися до певного виховного прийому: запросити на одне із засідань не тільки діючого Генпрокурора, а і його попередника, нині депутата Потебенька, до якого назбиралося «запитань не на один день».
Досить гостро відреагували Григорій Омельченко і Сергій Головатий на позицію Генпрокуратури у створенні та діяльності двох комісій з розслідування обставин загибелі Георгія Гонгадзе. Посилаючись на низку документів європейських інституцій, вони спростовували заяви про відсутність законодавчої бази для створення міжнародної комісії. Сергій Головатий закликав керуватися принципом верховенства права і водночас наголосив на компетенції Генпрокуратури ініціювати прийняття парламентом поправок і доповнень до чинних законів, які дозволили б, зокрема, залучити до справи Г. Гонгадзе іноземних слідчих і криміналістів, і такі поправки могли б бути ухвалені «дуже швидко». Депутати вважають, що до складу міжнародної слідчої комісії з розслідування справи Г. Гонгадзе мають, окрім членів депутатської комісії, увійти представники рідних журналіста — матері і дружини.
Ще більше обурення парламентаріїв спричинив лист Генпрокурора Святослава Піскуна на адресу Голови ВР Володимира Литвина з пропозицією збільшити чисельність тимчасової слідчої комісії за рахунок... представників пропрезидентських фракцій. Ініціатор створення комісії Григорій Омельченко повідав журналістам, як саме ці фракції ігнорували його прохання делегувати до її складу своїх представників. Та й викладені у листі прокурорські аргументи про можливість у такий спосіб залучити до комісії більшу кількість депутатів-юристів та забезпечення «прозорості досудового слідства», як мовиться, не витримують жодної критики. Бо й справді, чого-чого, а юридичних порад, підказок та «засвічення» тих чи інших обставин у розслідуванні справи Гонгадзе з боку депутатського корпусу прокуратурі ніколи не бракувало. Нинішня прес-конференція — ще одне підтвердження цього.
