Українському поселенню Марамуреш понад 500 років. Один із князів Коріатовичів, гнаний братами за віру, дійшов із Кам’янця з вірними слугами, подільськими селянами, до відрогів Карпат, сучасних румунських земель, і заснував поселення. Сьогодні тамтешні гуцули вважають, що Україна про них просто забула. Але ж ростуть діти, і хоч краще володіють вони румунською та англійською мовами, хочуть марамурешці, щоб вони таки чулися у цьому світі українцями. Тому подбали про відкриття українського ліцею, свято шанують Тараса Шевченка, кохаються в українських піснях, зберігають народні промисли.
За сприяння Зіновія Квіта, українця із Філадельфії (США), у серпні минулого літа в Кам’янці-Подільському запрацював Міжнародний дитячо-юнацький табір гуртків плекання української мови. Чудовий відпочинок та оздоровлення стали ще й наукою для 80 підлітків. Тут сплелися три гілки юних українців — румунська, подільська і, зовсім зросійщена, з атомного Енергодара, що на Запоріжжі. Табір фінансувала Централь українських кредитівок в Чикаго. Такі само нестандартні дитячі оселі діяли ще в п’яти містах Західної України і прийняли дітлахів зі сходу.
До кінця сезону діти і справді заговорили українською, а давні народні пісні, які зберегли марамурешці, тепер заспівали і в Кам’янці, і в Енергодарі.
Добра справа Зіновія Квіта знайшла відгук усюди в закордонному українському середовищі. Табір у Кам’янці на базі екологічного колегіуму під керівництвом вчительки Алли Федірко визнали зразковим. А Зіновій Квіт та його друзі знову постаралися, щоб цього літа в Україні діяло вже 14 таких осель. Нині у Кам’янці чекають на дітей із Волновахи Донецької області та молдовських Бендер.
Хмельницька область.
