У стосунках оновленої слідчо-оперативної групи Генпрокуратури і нової Тимчасової слідчої комісії ВР з розслідування обставин убивства журналістів Гонгадзе, Александрова, низки інших правопорушень норовить пробігти «чорний кіт». Принаймні, таке враження склалося в багатьох після їх перших заяв і прес-конференції керівника ГПУ. З плідної бесіди зі Святославом Піскуном у його робочому кабінеті голова парламентської комісії Григорій Омельченко повернувся сповнений оптимізму в налагодженні співпраці. Через кілька днів його співбесідник не менш оптимістично застерігає народних обранців від зайвої активності у розслідуванні резонансної справи. Та хіба це «кіт», тим паче чорний?...
Експертизи у справі Гонгадзе: додаткові чи повторні?
І та й інша передбачені Кримінально-процесуальним кодексом, але за різних умов. Додаткова, до якої, за повідомленням прес-служби Генпрокуратури, і вирішили вдатися підопічні Святослава Піскуна, необхідна в разі, коли слідство визнало попередню працю експертів неповною або недосить ясною, прозорою.
Гірше, коли висновок експерта необгрунтований чи суперечить іншим матеріалам справи, або ж іншим чином викликає сумніви його правоти. Григорій Омельченко виходить з аналізу напрацювань попередньої депутатської комісії на чолі з Олександром Жиром та офіційної інформації Генпрокуратури. Посилаючись на офіційний лист прокурорського відомства річної давності, він нагадує, що фахівці українського і російського міністерств охорони здоров’я (Головного бюро судмедекспертизи та Російського центру судмедекспертизи (експерт Іванов), а також американських ФБР і міноборони (експерти Шея та Родрігес) дійшли висновку: «Одночасна наявність біологічних, радіографічних (рентгенівських) та генотипоскопічних збігів дозволяє безсумнівно ідентифікувати тіло, знайдене в Таращанському районі, як останки зниклого журналіста Георгія Гонгадзе». Натомість німецька приватна лабораторія «Genedіa» , яка досліджувала переданий їй членом депутатської слідчої комісії Сергієм Головатим трупний матеріал, стверджує, що предмет дослідження не може належати Георгію Гонгадзе.
Можна багато запитальних знаків ставити, з’ясовуючи, чи не були підмінені матеріали експертизи ще до того, як її отримав депутат Головатий. Але загалом, вказує Григорій Омельченко, висновки експертів відмінні. А коли так, то слід проводити саме повторну, а не додаткову експертизу.
Подібна ситуація і з ідентифікацією сенсаційних записів екс-майора Мельниченка у президентському кабінеті. Спочатку експерти Київського НДІ судових експертиз, виходячи з якості «підслідного матеріалу», мусили певною мірою розписатися у власному безсиллі: «Фонограми на представлених О. Морозом компакт-касетах є копіями, які зафіксовані шляхом перезапису з попередньо створених макетів. Достовірність інформації фонограм встановити експертними методами неможливо. Встановити, чи проголошені певні фрази досліджуваних фонограм Л. Кучмою, Ю. Кравченком, В. Литвином та Л. Деркачем, неможливо внаслідок їх редагування та низької якості досліджуваних записів, що не дозволяє виділити достатній комплекс ознак для науково обгрунтованого експертного ототожнення людини».
А ось американський експерт з компанії «БЕК-ТЕК» Брюс Кеніг стверджує, що записані М. Мельниченком магнітні фонограми є достовірними (автентичними), цілісними і не монтувалися.
Знову ж таки, можна і треба зауважувати, що, на відміну від українських колег, американський експерт був у далебі вигіднішій ситуації, бо мав у своєму розпорядженні не лише магнітні фонограми колишнього майора, а й технічні пристрої, на яких вони здійснювалися, а також безпосередні пояснення самого Мельниченка. Але суті це не міняє — висновки обох установ різні. Отже, і тут, на думку депутатів, доцільно було б призначити не додаткову, а саме повторну (комісійну) фоноскопічну експертизу записів. І неодмінно саме первинних (оригінальних) фонограм укупі з технічними пристроями, на яких вони записувалися, та з поясненнями екс-майора. Тим паче, сам Микола Мельниченко у зверненні до депутатської слідчої комісії зауважує саме на такій умові об’єктивності експертизи, як вивчення його записувального пристрою з відповідними поясненнями. І, що вкрай важливо, екс-майор погоджується дати свідчення українським слідчим, але на території США. (Григорій Омельченко каже, що, за попередніми консультаціями і домовленостями, американська сторона готова дати дозвіл на допит Мельниченка на території США і справа лише за офіційним зверненням української сторони відповідно до умов договору про правову допомогу.)
Можливо, пояснення вибору між двома видами експертиз слід шукати в тому, хто згідно з КПК може їх здійснювати. Додаткова доручається тому самому або іншому експертові, а повторна — однозначно іншому (іншим). Різниця істотна. Очевидно, оновлене прокурорське відомство, заявляючи про намір заручитися послугами закордонних фахівців, не проти і «старих слуг».
Це суттєво розходиться з побажаннями депутатів з Тимчасової слідчої комісії, котрі вважають за доцільне новій слідчо-оперативній групі Генпрокуратури оновлено підійти і до експертної частини слідства — вдатися до додаткових генотипоскопічної і фоноскопічної експертиз у виконанні нових груп експертів. Такий хід, на думку депутатів, не позбавляє слідчих можливості скористатися і послугами «старих знайомих», наприклад, того самого американця Брюса Кеніга, який міг би бути консультантом до діла.
Не втомлюватиму читача переліком запитань, відповіді на які хотіли б мати члени парламентської слідчої комісії від повторних експертиз у справі загибелі журналіста Гонгадзе. Вони зводяться до одного —з’ясувати, де тіло Гії, яка причина його смерті...
Чи був «сердечником» «безсердечний звинувачуваний»?
Це тим паче важливо знати, адже віднедавна об’єктом пильної уваги депутатської слідчої комісії стала ще одна смерть — звинуваченого у вбивстві журналіста Ігоря Александрова «бомжа» Юрія Вередюка. Підстави проводити паралелі між цими трагедіями у депутатів з’явилися після отримання інформації, яка потребує ретельної перевірки: про те, що «за 3-4 дні до смерті Ю. Вередюка один із близьких його приятелів передав йому якісь ліки, які і спричинили «гостру серцеву недостатність». (А коли так, то депутати цілком логічно вбачають потребу з’ясувати, чи раніше потерпав покійний від серцево-судинних захворювань і чи існують медичні препарати, здатні викликати серцевий напад, інсульт, запалення легень чи інші захворювання з летальним наслідком, чи не виявлено його у тканинах покійного.)
Цитату про згубні ліки взято з офіційного документа — листа голови парламентської слідчої комісії Григорія Омельченка Генпрокуророві Святославу Піскуну. У цьому самому документі голова комісії, посилаючись на іншу отриману ним інформацію, пропонує Генпрокурору можливий логічний ланцюжок скороспілої смерті «бомжа». Начебто приблизно за півтора-два тижні до смерті Ю. Вередюка був розроблений «сценарій», за яким касаційне подання прокуратури про скасування виправдального вироку щодо Ю. Вередюка буде задоволено частково: вирок скасують, але справу відправлять не на новий судовий розгляд, як того просила прокуратура, а на нове рослідування.
Правники різницю знають. Відкрита судова зала — це вам не утаємничена стадія досудового слідства, де за певної віртуозності можна підперти будь-яку версію. Тим паче, що віднедавна звинувачений «бомж» не просто не має постійного місця проживання, а й самого Життя на планеті Земля. Якщо так піде далі, то наша правоохоронна і судова системи можуть внести корективи у відому «мудрість» мафіозі: найкращий сві..., перепрошую, обвинувачуваний — мертвий. А які накажете робити висновки, запитують парламентарії, якщо призначене на 11 липня слухання судом касаційного подання прокуратури на виправдальний вирок Донецького суду Вередюку переносять на 25 липня, і саме у цей період, 19 числа, виправданий Вередюк раптово помирає?
Ось і напрошуються паралелі (не в журналіста, а в депутатів зі слідчої комісії): невдовзі до політично бурхливої осені «бомжовий сценарій» може вималюватися і в справі Гонгадзе. Якийсь «нарком Льоха» без певного місця проживання (чи кілька наркоманів) у ході попереднього слідства зізнаються в побутовому вбивстві Гії, а потім, ще до суду, сердешні «віддадуть кінці», ще й покаяльну записку устигнуть черконути. Гаразд що генеральних зачисток Києва від «бомжів» не чути з часів московської Олімпіади.
Хоч би як хтось професійно-скептично не сприйняв ці застереження, нагадаю, що привід пам’ятати «бомжацьку» версію свого часу «застовбили» самі правоохоронці. Трохи більше року тому міністр внутрішніх справ Юрій Смирнов заявив про можливе вбивство Георгія Гонгадзе «спонтанно, з хуліганських мотивів» двома наркоманами. Причім, на той час убивці уже самі були покійниками і так зненацька їх застала кістлява, що не встигли знищити (яка удача для міліції!) «схему поховання тіла журналіста Гонгадзе», начебто виявлену в ході ексгумації тіл покійників-убивць.
«Кожен повинен говорити те, що знає досконально», —парирував, коментуючи карколомний сюжет міністра, тодішній заступник Генпрокурора Микола Обіход. Хоча насправді прокуратура, відпрацьовуючи можливу причетність до убивства Гії членів київського злочинного угруповання, таки виявила тіла якогось Циклопа і його «подільника» і навіть вийшла на слід осіб, причетних до вкорочення життя цієї кримінальної парочки. «Перевірка можливої причетності цих осіб до умисного вбивства Г. Гонгадзе триває», — повідомляв генеральний Потебенько депутатам. Це було рік тому і щось не чути про списання в архів цієї версії. Отже — «живий, курилка!»
