Всеукраїнською жалобою почався і закінчився минулий тиждень. Здається, ми перетворюємось на країну постійного трауру — дуже печальний висновок для тих, хто ще залишився живий.
Напередодні скнилівської трагедії газета «День» опублікувала інтерв’ю з керівником новоствореного Управління стратегічних ініціатив адміністрації Президента Георгієм Почепцовим. Фахівець у сфері політичного іміджу та теорії інформаційних воєн, розповідаючи про стратегічні завдання підрозділу, зачепив і тактичні моменти. Чутки про спеціальний підрозділ, який «ліпитиме» репутацію владі і конкретно главі держави, виявились «перебором»: це лише один з багатьох напрямів у діяльності управління. Краще говорити не про імідж влади, а про імідж України в очах зарубіжної аудиторії, терпляче роз’яснив Г. Почепцов різницю між чутками і дійсністю. Вирішення цього питання дозволяє ... «усім ходити з гордо піднятою головою». І далі. На «високо підняту голову» багато країн витрачають величезні гроші. У нас їх, як відомо, немає. Тому «йдеться не про те, щоб підняти загальний барабанний бій... Потрібна структура, яка б заздалегідь відпрацювала варіанти дій ... на випадок певних форс-мажорних обставин. Подібні заготовлення — це як консерви, у яких законсервовано час. У критичний момент ми їх відкриваємо — і якийсь відрізок часу зекономили».
Критичний момент настав уже наступного дня. А потім він повторився конвеєром трун у Донбасі. Не знаю, які варіанти дій відпрацювали «потрібні структури», але висновки з «форс-мажорних обставин» свідчать про «зекономлений час»: винних багато — військово-повітряних і цивільно-підземних чиновників. І все...
Так уже збіглося, що саме на цей похмурий від горя тиждень припала ще одна важлива для всіх подія. 31 липня Леонід Кучма підписав указ «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади». Це означає, що кожний громадянин України не тільки «прозорий» для ударів з неба і з-під землі, а й має конституційне право на «участь в управлінні державними справами та вдосконаленні механізму відповідальності держави перед людиною за свою діяльність». Згідно з указом, для забезпечення прозорості влади уряд, наприклад, регулярно звітуватиме перед громадянами за свої дії і навіть помисли. Такі, як підвищення цін чи інші «гуманні» плани на наше майбутнє.
Звичайно, «втягнути живіт» перед народом доведеться не тільки виконавцям, а й чиновникам з інших «гілок»: Президент доручив урядові у тримісячний термін вивчити, як у 2000—2002 роках органи державної влади і самоврядування виконували Закон «Про інформацію» та інші нормативно-правові акти на цю тематику. А щоб процес вивчення був жвавіший і об’єктивніший, уряд підпиратимуть засоби масової інформації та громадськість.
Указ приділив увагу і нашим правам на ознайомлення зі статистикою: в ньому рекомендується вивчити, наскільки систематично і відкрито публікується статистична інформація про процеси і різні сфери життя суспільства. А якщо не друкується, то чи забезпечено громадянам доступ до даних, не засекречених законом. Одне слово, прозорість гарантується всюди і всім. Нам залишається тільки проявити активну життєву позицію, і всі обрані та призначені — в наших руках.
«Додаткові заходи» передбачають і залучення сучасних інформаційних досягнень для спілкування влади з народом — через Інтернет. Органи виконавчої влади зобов’язані оперативно розміщати на своїх веб-сторінках усі проекти нормативних актів. А ми маємо право активно протестувати проти урядових ідей. Окрім однієї, напевно. Тієї, де пропонується «обплутати» інтернетівським павутинням усіх громадян України.
А поки що кожна кухарка зможе контролювати державу, якщо із плити зазирне на владні веб-сторінки. Вільний доступ до відкритої інформації нам гарантовано. Президент попередив, що особисто контролюватиме процес всенародного контролю над владою.
На яких сторінках, за якою адресою буде вміщено правду про всі «резонансні» злочини, які перетворили нашу країну на зону постійного трауру? Чи можливо дізнатись про істину без «барабанного бою»?
