Сенсаційне відкриття зробили буковинські історики, викладачі Чернівецького національного університету Юрій Макар, Олександр Дображанський та Олександр Масан. У своїй новій книзі «Хотинщина» вони подали цілий розділ, присвячений перебуванню на бессарабських землях теперішньої Чернівецької області українського гетьмана — вигнанця Пилипа Орлика. Тривалий час цей факт згадували побіжно й без детального тлумачення. Авторам вдалося в подробицях відновити важливий історичний епізод, знявши з нього ярлик «білої плями».

Як відомо, в Хотині, на крутому березі Дністра височіла потужна турецька фортеця. Під її стінами відбулася знаменита Хотинська битва, в якій об’єднане україно-польське військо здобуло переконливу перемогу над добре вишколеною армією могутньої Османської імперії, що після завданого їй нищівного удару почала занепадати. У цьому кривавому герці з великою силою розкрився військовий талант гетьмана Петра Сагайдачного. У 1722 році біля Хотинської цитаделі опинився Пилип Орлик. Він таємно прибув сюди з Польщі й мав намір відбути до Стамбула. Проте турецький намісик Абді-паша затримав опального гетьмана. Пилипа Орлика поселили не в самому Хотині, а неподалік — у липканському селі в господі ротмістра Корсака. Липканами тоді називали найманців — татар, котрі служили в Литві, Польщі, Туреччині та Молдавії. Чимало липканських офіцерів мали польське шляхетство й перебували в родинних зв’язках з польською та литовською аристократією. До речі, в липканських полках служили й представники інших народів, зокрема запорозькі козаки, які після погрому царським військом Січі втекли на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком на турецьку територію. Орлик зустрівся з такими січовиками в Хотині.

У своїх щоденниках гетьман жодного разу не згадує назви села, в якому він жив. Завдяки архівним документам авторам книги «Хотинщина» вдалося встановити, що воно називалося Румла. Вочевидь, ця назва походила від Румелії, себто від європейської частини Туреччини. Відомо тільки одне: село розташувалося за кілька кілометрів на північ від Хотина. Неподалік від Румли був православний монастир. Орлик постійно відвідував його впродовж свого двомісячного перебування в Хотині. Це Стефанівський монастир, котрий раніше був біля фортеці, але пізніше його перенесли за межі міста.

Згодом Пилипові Орлику було наказано переселитися до Хотина. Гетьман спочатку відмовлявся, мотивуючи це тим, що йому ближче їздити до монастирської церкви із села і що між липканами він почувається у цілковитій безпеці і там йому не потрібен тлумач. Однак турецька влада наполягала на своєму. «Паша побоюється, — записав Орлик у своєму щоденнику, — щоб мені не було вчинено з польського боку чогось лихого, бо там багато є московських партизанів». Оскільки надходив Великдень, то гетьманові дозволили на декілька днів залишитися в селі. Під охороною 12 липкан він щоденно їздив до монастиря, де відбував сповідь і приймав святе причастя.

Перебравшись до Хотина, Орлик оселився в домі знайомого йому липканського ротмістра Мустафи-аги Ясинського, який ще за Мазепи був у гетьманській столиці Батурині перекладачем у турецькому посольстві.

У щоденнику Пилипа Орлика немає опису Хотина і фортеці. Зате згадується чимало людей, з якими він зустрічався: отець-ігумен монастиря, командир липканського полку Іліяс Колчак, «мултянський резидент», тобто представник Валаського князівства грек Палеолог, «волоський резидент», тобто представник Молдавського князівства, твердзиман (офіційний перекладач), липканські ротмістри Корсак, Улан Корицький і Скірмунт Пашинський, кигая (секретар), німецький цирульник, військовий писар, зять Мустафи-аги Ясинського, лікар-грек, єврей, який забезпечував Орлика пігулками під час хвороби, снятинський вірменин — фурман, який постійно возив гетьманську кореспонденцію з Хотина до Снятина, чернець Варлаам Шостковський із «Задніпровської України», котрого Орлик зустрів у монастирі і який погодився відвезти таємного гетьманського листа в Олешківську Січ.

З огляду на те, що в Хотині не було православної церкви, а Орлик весь час потребував перекладача, можна зробити висновок, що переважну більшість населення міста тоді становили турки, татари, євреї тощо.

Гетьман Пилип Орлик виїхав з Хотина 19 (30) травня 1722 року. Це був останній клаптик української землі, яким йому довелося подорожувати. 20 довгих років провів він потім у Туреччині, звідки йому заборонили виїжджати. Помер вигнанець 24 травня 1742 року в Яссах на 70-му році життя.

Наукову розвідку автори присвятили 1000-літтю Хотина, яке урочисто відзначатиметься у вересні нинішнього року. Серед історичних постатей, причетних до цього славного міста, вдячні нащадки вшановуватимуть і Пилипа Орлика.