Кінчай базарити, базар!

Іменини, поминки, весілля, хрестини і навіть... пологи — всяке уздрінеш на кам’янецькому базарі. Той, хто з досвітку до ночі торгує, той і живе, й, на жаль, повільно вмирає в цім коловороті. Ніхто не переймається долею людей «заводу імені Горбачова», як охрестили базари доби незалежності.

А що вже тут товару! «І бомба є, — жартують кам’янчани, — лише гроші подавай». Не ручаюся за цей асортимент, а от те, що українські базари й досі вагомо підтримують економіку світу і дуже мляво українську, то це точно.

За потреби тут вершиться базарний «конституційний» суд. А одна продавщиця оселедців навіть до Верховної Ради їздила — домагатися своїх прав.

Але щоб на колишньому колгоспному ринку виконком засідав! Це вже занадто. Допік, ой допік кам’янецький ринок, що за останні десять років розрісся більш як удесятеро. Так допік місту, громаді, що не можуть уже й верхи правити по-старому, нехтуючи непідвладну їм структуру. Цей звабливий для міста ріг достатку і водночас бомбу прискореної дії. На сполох забила комісія міськвиконкому з безпеки життєдіяльності, якою керує заступник голови Надія Підскоцька.

Як з’ясувалося, на землі, що належить місту, в самому центрі, живе і діє за власними законами вже не колишній колгоспний ринок, а місто в місті —комерційне виробничо-заготівельне підприємство «Кам’янець-Подільський», підпорядковане облспоживспілці. Городяни ж, особливо не замислюючись, хто де господар, усі свої нарікання та вимоги адресують міській владі. Чи ж та хата винувата?!

Їдуть до мене гості із самої столиці, то мушу скупитися, чи по-сучасному, наповнити споживчий кошик. Це роблять чи не всі кам’янчанці бодай раз на тиждень на центральному ринку. Є в місті ще 23 малі ринки, та людей чомусь тягне сюди. Хоч, ніде правди діти, славився він завжди дорожнечею. А ще — багнюкою. Як тільки небо протікає, настає час долати кам’янецькі торги вплав. Стоку тут майже немає. Остання гроза зайшла в центральні ворота, а вийшла бічними, знісши товар і замалим не замуливши реалізаторів.

Найглибше там, де селяни між головними рядами у дві смуги розкладають на землі свою продукцію, тиснучись на тридцяти сантиметрах замість стандартного метрового місця. Але тут і найдешевше. Поки проштовхуватимешся між торгівцями, напевне, доведеться заступатися за бабусю, яку контролер виштовхує з торгу: не має чим заплатити за місце — 80 копійок ще не вторгувала, а єдину гривню прокатала до міста. Та страж базарного порядку оперує такою лексикою, що в’януть вуха, а будь-який ентузіазм виробляти, продавати за копійки і терпіти наругу зникає.

Особлива біда молочарям. Їх ганяють, як «солоних зайців» (так висловилася жінка із Кульчієвець). Щоправда, після реалізації молочної продукції є спеціально обладнаний павільйон. Та місце тут було дорогим. Тільки нещодавно на прохання міськвідділу споживчого ринку ціна стала такою самою, як і всюди — 80 копійок. Однак продавці про це ще не знають, а покупець вперто йде шукати в ряди дешевшого. До речі, скоріш за все, селянки і не били б ноги до Кам’янця, якби в селі було куди здати молоко. І добре б — не по 35 копійок за літр.

Збиваючи з ніг один одного, біжать до сільських автобусів, маршруток — ринок поруч із автовокзалом — перекупки. «Горішки, квасолька, шипшина!» «Беру сир, сметану!» Вихопивши з рук селян їхню продукцію, вони тепер королі: продадуть городянам із солідною націнкою. Перекупок не люблять, адже грають на різниці оптових і роздрібних цін, а головне — на непоінформованості та нездатності дрібного виробника до торгівлі. Багато приміських мешканців та й кам’янчан у такий спосіб створили собі робочі місця, хоча при цьому можуть і в центрах зайнятості на обліку стояти і отримувати субсидії. Є такі, що на іномарці та в золоті під’їжджають. Для них ринок став великим полем необлікованих доходів. Оцінюючи талант перекупки, чи не поміркувати над тим, як створити власну інституцію менеджерів заготовельної справи при КВЗП?

«Бушеві ніжки» та Марусина рибка

Спека. В’януть на сонці овочі, пилюка присипає оселедці, домашню кров’янку, ковбасу у продавців біля всіх воріт ринку. Сертифікат та господаря знайти неможливо. А ще — хліб та булки вздовж усієї чотиригектарної території... Якщо таких продавців не ганяють, то комусь це вигідно? Торгувати в такий спосіб — порушення, за яке накладається штраф 17 гривень. Одна ковбасниця міліціонеру сказала: «Де тут тобі розписатися за штраф? Бери свої 17 гривень, а я біжу, бо продавати треба».

Особливим бізнесом стали оселедці. Серед них можуть бути і виготовлені власноруч, без санітарного контролю. Якщо не для преси, то в ропу ллють усе, що душі заманеться... Нині захоплюються європейськими порядками, культурою торгівлі, обладнаними ринками. А бідняки, котрим не до європ, і не замислюються, що кілька разів на рік, на великі свята несуть вони свою останню копійку задля «хвоста» на столі не на користь собі, а на нову болячку. Кількість хронічних кишково-шлункових захворювань, як свідчать медики, збільшується.

Санітарний понеділок, коли ворота «раю» закриті, виплескує стихійну торгівлю на тротуари під ринком, порушуючи законодавство. На стенд-попередження про штраф у розмірі 250 гривень та конфіскацію товару хтось повісив було свій мішок і заготовляв горіхи, давши ляпаса владі.

До речі, торік колишнього директора ринку за порушення оштрафовано аж на... 300 гривень. Такі санкції було застосовано також до тисячі порушників. Безкарна стихійна торгівля поповзла містом. Як з’ясувалося, без жодних дозволів та зборів процвітає «шанхай» біля аграрної академії. Дивно, що податкова інспекція тут наче ніколи й не була.

Чи тільки проблемою Кам’янця є стихійна торгівля? Звісно, процвітає вона всюди в Україні. Законодавство, на жаль, як це часто буває, запропонувало «беззубий» захід: право конфіскувати. Та де, як, за чий рахунок і під чиєю охороною зберігати конфісковане? Несертифіковане, що не відповідає нормам торгівлі, небезпечне для життя людей можна знищити, але лише за рішенням суду. Одна надія на нові, нещодавно запроваджені правила торгівлі, згідно з якими за все, що продається на території ринку, відповідає адміністрація ринку, а отже, «вибухонебезпечні» з точки зору санітарії продукти не повинні отримати дозвіл на продаж.

Правоохоронна, санітарна, ветеринарна, торговельна служби міста почали об’єднувати зусилля. Їм це вдалося: з вулиці Соборної вижили стихійну торгівлю тортами домашньої випічки.

Жалюгідного вигляду набуває ринок, коли нарешті на спочинок відходить могутній кам’янецький Гермес. Тут навіть «силовик» директор Микола Савчук, до речі, депутат районної ради, за голову хапається. Для контролю за якістю товару почали «прив’язувати» продавців до кіосків. Ринок ніколи не мав свого генплану. Сесія міськради зобов’язала його підготувати. Почали з комунікацій, документація на які «потягла» на 18 тисяч гривень, що здалося директору завеликою цифрою.

Торік тут за оренду землі сплатили 63,2 тисячі гривень, ринкового збору — 738,8 тисячі. Місячна орендна платня з кожного із 477 кіосків становить від 200 до 250 гривень, а ще ж продуктові ряди та промтоварний «шанхай» на 4600 місць. Торгують і з транспортних засобів, власники яких платять своє мито та збір.

Як порахувала начальник відділу торгівлі міськвиконкому Валентина Токар, прибуток потягнув би на півтора мільйона. Звичайно, Микола Савчук образився, що вона порахувала гроші у чужій кишені. Але на відверту розмову з міським головою Олександром Мазурчаком прийшов. І запитання: «Ти прийшов сюди щось зробити чи лише заробити?» сприйняв адекватно.

Міська влада запропонувала надходження до бюджету від ринку повернути знову на ринок — задля його благоустрою. А якщо колишній колгоспний прагнутиме залишитися старим «колгоспом», на цей випадок у Мазурчака також є хід. Навколо ринку вже виросла вулиця сучасної забудови, а навпроти зводиться і вже працює дешевший оптовий ринок, де умови кращі. Альтернатива!

У цивілізованій діяльності кам’янецького ринку зацікавлені три райони Хмельниччини, і навіть з Хотинського району Чернівеччини тут знаходять збут і заробіток. Тож гідну заміну сьогоднішньому базарному «свавіллю» можна створити лише гуртом, і звичайно, за сприяння керівництва регіону.

 

Кам’янець-Подільський

Хмельницької області.