Коли десять років тому молодий учитель російської літератури Артем Кияновський взявся за створення приватної школи, в його затію мало хто вірив: який з 22-річного хлопчака директор?! З таких же, молодих-зелених, і колектив зібрав. Своє дітище назвав не зовсім звично: школа гуманітарної праці. Так тоді й сказав: діти мають рости не лише грамотними-вченими, а й неодмінно, і це найголовніше, — людяними.
Як усі ці роки боровся, виживав і воював з чиновниками «нетрадиційний» директор, можна писати окрему книжку. Зате коли ШГП відвідала донька видатного педагога Василя Сухомлинського, вона визнала: це те виховання, та праця, котрій віддав себе до останку невгамовний директор Павлиської школи на Кіровоградщині.
Звичайно, вихованці приватної школи, при якій нині працює ще й дитсадок, — то діти не з бідних сімей. Але гуманітарна школа свій «профіль» виправдовує: щоліта, п’ятий рік поспіль, тут відкривається оздоровчий табір. «Голочка» (школа розташувалася в колишньому дитсадку швейної фабрики) гостинно прочиняє двері для дітей з незаможних родин та сиріт. Хоч як скрутно, директор Кияновський, депутат міськради, все-таки знаходить можливість власним коштом та з допомогою спонсорів, аби діти могли змістовно відпочити, ситно й смачно поїсти (запевняю скептиків, сама обідала разом з дітьми в затишній їдальні, де на столах на крохмалені скатертини і вся належна «за протоколом» сервіровка: ножі, виделки, серветки тощо — нехай вчаться етикету!). Неодмінно вихованці «Голочки» відвідують кіно, театр, виставки, дитячі атракціони. Завершення табірної зміни — то загальне свято. З тортом на всіх і подарунком від директора для кожного. А торік Артем Олександрович знайшов можливість кожній багатодітній родині, чиї діти відвідували «Голочку», передплатити «Голос України». Скільки було вдячних дзвінків і до школи, і до корпункту! Зворушені батьки зізнавалися: вже й забули, що таке газета в домі.
Херсон.