Мандруючи нині будь-яким селом, надибуєш тут і там «рекламу», прибиту гвіздками на воротях: «Продаю корову». Різке зниження закупівельних цін на молоко, що розпочалося ще взимку, призвело до передкризового стану і в господарствах виробника, і на підприємствах переробника.

Погляд із сільського обійстя

Останні два роки більшість селянських родин виживали за рахунок продажу молока заготівельникам.

— Навіть коли у СТОВах не платили ані копійки зарплати, виручали наші годувальниці, — поділилася від гурту жінок, які зібралися на одній з вулиць села Мельники Чигиринського району, Любов Холоденко. — Торік заготувачі брали у нас молоко по 60—70 копійок за літр. До того ж приїжджало кілька машин з різних маслозаводів і кожен хотів переманити до себе більше здавачів. Для села 200—300 гривень, які вторговували на молоці, то чимала сума. Однак ще з зими почав їздити один молоковоз і ціну збили до 45 копійок. У сусідніх районах, чули, дійшло вже до 35, а то й 30 копійок за літр...

— З нас просто збиткуються, — обізвалася інша жінка. — Забирають молоко майже задурно, пропускають його через сепаратори і продають «білу водичку» по 1 гривні 35 копійок... Учора бачила в Черкасах сироватку, ціна якої вдвічі дорожча, ніж домашнє молоко. Якщо нам знизили ціну, то чому не знижують її в магазинах?..

Далі мельничани на своїх «вуличних слуханнях» доводили, що нині корову невигідно утримувати, бо вона, через дорожнечу кормів і низьку ціну на молоко, стає «золотою». Тому почали люди спродувати рогату живність зі своїх господарств. «Адже посудіть самі, — доводили жінки, — у що обходиться зараз корова. Одне слово, з усіма «накладними» витратами корова за день обходиться господарю щонайменше в 10 гривень. А за 20 проданих літрів він одержить лише 7—8 гривень...»

— Що робитимуть переробники, якщо здавачі припинять їх годувати?

Про це я й поцікавилася у переробників.

На Черкащині в підсобних господарствах населення утримується 86 тисяч голів молочної череди.

У сільгосптовариствах — майже 93 тисячі. Переробні підприємства області заготовляють із сільських дворів понад 53 відсотки молочної сировини. А по деяких молокозаводах питома вага заготівель у населення становить 78—92 відсотки.

Погляд з маслосирзаводу

— Ціни на молоко порівняно з січнем цього року знизилися в середньому на 23 відсотки, — розповів директор Канівського маслосирзаводу Віктор Ніколенко. — Основна причина цього —подешевшання казеїну, сухого молока, твердих сирів на світовому ринку. Крім того, Росія, котра ще кілька місяців тому була найбільшим покупцем українського масла і сиру, сьогодні обклала нашу продукцію 10-відсотковим ПДВ і збільшила залізничний тариф на перевезення. Тому, якщо хтось вважає, що переробники наживаються, то глибоко помиляється. Виробництво молока стало нерентабельним і для переважної більшості сільгосптовариств, і для селянських господарств.

Вважаю, що сьогодні потрібно негайно перейти на договірну форму розрахунків з виробниками сировини. Надалі запровадити дві постійні чи плаваючі ціни на молоко — в літній та стійловий періоди. Доцільно також здешевити оптово-відпускні ціни на молокопродукти. Це значно пожвавить товарообіг.

Товаровиробникам і переробникам час запроваджувати нові сучасні технології, закупити доїльне, молочне обладнання, племінну худобу. Тому довготермінові кредити під 6—9 відсотків річних з відстрочкою платежу на 2—4 роки необхідні нині як повітря. Створення державного інтервенційного фонду тваринницької продукції, обмеження ввезення зарубіжних неякісних молочних виробів, дотування державою виробництва стратегічних продуктів харчування, зниження ставки ПДВ до 10 відсотків — так, як це зробила Росія, — ось головні важелі розв’язання «молочного» питання.

Цього року заготівля молока від населення зменшилася в області на третину, або на 28 тисяч тонн. На 18 відсотків порівняно з минулим роком скоротився на переробних підприємствах випуск товарної продукції.

Погляд з Кабінету Міністрів

— Проблема зі зниженням закупівельних цін на молоко актуальна для всіх областей України, — сказав, перебуваючи на Черкащині, віце-прем’єр Леонід Козаченко. — Застосування диференційованих цін на молочну сировину, залежно від її якості —один з шляхів розв’язання проблеми. Другий, не менш важливий, —пошук вигідних ринків збуту молокопродуктів. Не лише за кордоном. Ми ще не навчилися сповна задовольняти попит на внутрішньому ринку. Взяти, до прикладу, виробництво твердих сирів. В Україні поки що немає жодного підприємства, котре б поставило на ринок твердий сир європейської якості. Причина — молочна сировина, яка виробляється сільгосптовариствами і сільськими дворами, не відповідає міжнародним стандартам якості. Бактеріологічна забрудненість нашого молока в мільйони разів перевищує допустиму в Європі норму. Між тим, якби ми спромоглися випускати продукцію найвищого гатунку, в країні на 30 відсотків зріс би внутрішній попит. Поки що молокозаводи виробляють твердий сир, котрий через тиждень—два вибухає, немов бомба...

З 1 липня цього року діє державний стандарт України з закупівлі коров’ячого молока. Він сприятиме підвищенню якості сировини, яка відповідатиме міжнародним стандартам, і зробить його конкурентоспроможним на світовому молочному ринку. Водночас і уряд, і Верховна Рада України докладатимуть зусиль, щоб не допустити третього за останнє десятиріччя спаду в тваринницькій галузі.

За останній рік світові ціни на сухе незбиране молоко знизилися з 1600—1700 доларів США до 900—1000 за тонну. На казеїн — із 3500 до 2500 доларів США.

Черкаська область.

Замість висновків

Дещо здивувала у виступі Леоніда Козаченка перед виробниками і переробниками молока Черкащини його особлива стурбованість низькою якістю українських твердих сирів. Звичайно, було б краще, якби ми мали такий сир, як у Швейцарії. І, безперечно, знайшлися б на нього покупці — ті, що їздять на «Мерседесах». Однак віце-прем’єрові, очевидно, відомо, що населення України поки що споживає молока утричі (!) менше, ніж у тій же Європі. Чому? Звісно, не тому, що у нас постять. На жаль, більшість українських сімей не можуть дозволити собі щодня купувати вдосталь молока навіть для дітей. Вже не кажучи про «вибухонебезпечний» найдешевший сир, кілограм якого коштує 12 гривень. Не по кишені молочні продукти й для людей пенсійного віку.

Крім того, щоб одержати молочну сировину європейської якості, замало прийняти новий стандарт. Потрібно спочатку технологічно переобладнати молочно-товарні ферми і лабораторії, забезпечити їх належними реактивами та дезінфікуючими засобами. Саме цього немає в селянських господарствах, а в сільгосптовариствах його недостатньо. За інформацією райсільгоспуправлінь області, лише п’ята частина молочних лабораторій СТОВ спроможна визначити окремі якісні показники молока. Ця обставина призведе до загострення стосунків між товаровиробниками та переробниками. Адже через неможливість визначення всіх показників безпеки, як того вимагає Держстандарт, заготувачі прийматимуть молоко другим гатунком і негатунковим.

Отже, «молочне» питання залишається відкритим. Як вирішить його уряд — щоб і селяни були задоволеними, і переробники, і населення, врешті, могло за доступними цінами споживати молочну продукцію, — залежить від його професіоналізму. І від бажання змінити ситуацію на краще.